Юрій Луценко неодноразово подавав як власне політичне досягнення відсутність серйозного компромату на себе. Два тижні тому в пресі з'явилася інформація про відпочинок лідера мега-блоку "Наша Україна – Народна самооборона" на Криті. Ця несуттєва, як здавалося, тема підштовхнула до розслідування, що несподівано представило екс-міністра у компрометуючому світлі.
На прес-конференції у Києві Юрій Луценко спробував довести, що має легальні доходи для відпочинку в п’ятизірковому готелі.
– Минулого року моя дружина задекларувала офіційний дохід у 500 тисяч гривень. Якщо приплюсувати до того близько 200 тисяч мого особистого доходу, то я собі міг дозволити відпочинок на Криті в санаторії, - заявив Луценко.
При цьому він підкреслив те, що вже неодноразово казав:
– Я є чистим перед своїми виборцями і можу доповісти про будь-які свої витрати.
Зарплата Ірини Луценко в розмірі 500 тисяч гривень на рік – тобто понад 8 тисяч доларів на місяць – не всюди в Києві вважається дуже високою. Такі гроші, наприклад, може отримувати начальник управління в потужному банку.
Але питання, що є джерелом коштів родини Луценків, зацікавило "Українську правду" з огляду на оголошений лідером мега-блоку "хрестовий похід проти корупції".
За логікою, людиною, яка мала чесно і відверто повідомити про місце роботи своєї дружини, мав бути сам Луценко. Його прес-служба, посилаючись на шефа, у відповідь на наш запит заявила, що Ірина Луценко працює у фірмі "Українські новітні телекомунікаційні системи".
Однак пошук такої компанії в базах даних податкової адміністрації та комітету статистики був невтішний. Немає про неї жодної згадки у мережі інтернет. Підозра, що такої фірми просто не існує, зміцнилася після розмови із самим Луценком, якому зателефонував кореспондент "Української правди".
– Так.
– Точно?
– Точно.
– Однак такої фірми не існує!
– Ну, може, я помилився в одному якомусь слові... Я знаю точно, що моя дружина працює на посаді фінансового директора.
– Але ви можете уточнити назву фірми?
– Ні, це не входить в мої обов’язки. Я не займаюся бізнесом дружини.
– Тоді ми просили би вас підказати, як зв’язатися з вашою дружиною, щоб з'ясувати все в неї?
– Вам це питання треба – ви і займайтеся! Я не уповноважений називати її телефон чи адресу фірми. Навіщо мені створювати вам інформаційний привід, який я не хочу?
Розмова закінчилася на роздратованих тонах екс-міністра. Через кілька днів "Українській правді" вдалося по мобільному телефону видзвонити дружину Луценка, яка, втім, теж не захотіла нічого розповідати.
– Ви не уповноважені вимагати в мене звіту про зароблені кошти. Всі звіти я подаю в податкову, і перед державою я чиста. Тому я відмовляюся коментувати будь-що. Ви мене турбуєте в робочий час, який я не хочу витрачати на такі коментарі, - заявила супутниця життя лідера помаранчевого блоку.
У подальшому дружина Юрія Луценка взагалі відмовилася брати телефон.
Підозріле небажання відповісти на елементарні питання вимагало не зупинятися в з'ясуванні подробиць.
Вони виявилися дуже цікавими.
Фірма, яку Луценко намагався зберегти в секреті, називається "Українські новітні телекомунікації". У назві, яку він подав до редакції, Луценко назвав одне зайве слово, змусивши нас займатися безрезультатними пошуками того, чого не існує в природі.
Для такої загадковості в Луценка були всі підстави.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Українські новітні телекомунікації", яке сплатило дружині Луценка півмільйона гривень, було зареєстроване у Святошинському районі Києва у серпні 2005 року.
Засновниками фірми виступили Юрій та Олена Воскобойнікови. Як і Луценко, родом вони походять з Рівненщини, і, за нашою інформацією, є кумами екс-міністра внутрішніх справ.
Найцікавішим у цій історії є одна комбінація, яку спробувало реалізувати керівництво МВС часів Луценка. Стає очевидним, що екс-міністр свідомо намагався приховати назву компанії, яка не могла бути невідомою для нього.
Будучи головним міліціонером, Луценко лобіював "Українські новітні телекомунікації" – з тим, щоб ця фірма, де працює його дружина, отримала доступ до грошей МВС, які витрачаються на мобільний зв’язок.
"Українські новітні телекомунікації" не є мобільним оператором, однак вони можуть виступати посередником, тобто провайдером послуг UMC. Необхідність появи загадкової компанії пояснювалася наміром здешевити витрати міліції на зв'язок.
У розпорядженні редакції є лист за вересень 2006 року, підписаний заступником міністра внутрішніх справ, найближчим соратником Луценка Олександром Новіковим.
Новіков вимагав, щоб всі підрозділи Міністерства внутрішніх справ перейшли на тарифні плани "Українських новітніх телекомунікацій". Крім того, пропонувалося у чергових частинах міліції (!) запровадити замість стаціонарних телефонів GSM-шлюзи, які б знову ж таки замикалися на фірму-посередника.
Доволі складно зрозуміти, чому такого листа було підготовлено Новіковим. Він прийшов до МВС на посаду начальника Департаменту внутрішньої безпеки.
Потім Новіков дослужився до заступника міністра. Як заявив сам Луценко, представляючи його на новій посаді, у сферу компетенції Новікова увійшли питання кадрової політики, освіти та внутрішньої безпеки.
Тобто його завданням було ловити перевертнів у погонах, які зловживали своїм службовим становищем. В реальності ж картина вийшла з точністю до навпаки – сам Новіков мав би стати об’єктом розслідування міліцейських ревізорів.
Водночас за матеріально-технічне забезпечення МВС відповідала інший заступник міністра Лідія Порєчкіна.
"Українська правда" зв’язалася з Порєчкіною, яка зізналася, що не всі питання її компетенції проходили через неї.
"Ви ж бачили, що в листі стосовно мобільного зв’язку я не фігурую. Я діяла виключно згідно з планами матеріально-технічного забезпечення МВС: бензином, формою, автомобілями, зброєю... Все, що робилося непланово, відбувалося за безпосередньою вказівкою Луценка. Міністр міг давати окремі вказівки заступникам. Мене часто не ставили до відома з тих питань, які вирішували в неплановому порядку", - розповіла Порєчкіна.
Ексклюзивну роль при МВС "Українські новітні телекомунікації" отримали попри свій молодий вік та відсутність досвіду: заявку про включення до "Реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій" вони подали тільки 12 квітня 2006 року.
Скільки підрозділів внутрішніх справ перейшли на пакети "Українських новітніх телекомунікацій" – невідомо. Після того, як вийшов лист з вимогою скористатися послугами цього посередника, Луценко пропрацював міністром два з половиною місяці.
Він не обмежився лобіюванням "Українських новітніх телекомунікацій" в тому, щоб вони виконували функції провайдера мобільного зв’язку для міліції.
Луценко, за нашою інформацією, проявив небайдужість у питанні отримання "Українськими новітніми телекомунікаціями" ліцензій.
15 вересня 2006 року фірмі, де працює дружина Луценка, було видано дозвіл "на місцевий телефонний зв'язок з ємністю мережі понад 10 000 номерів з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв'язку".
У той же день "Українські новітні телекомунікації" отримали ліцензії на міжміський та міжнародний телефонний зв'язок із застосуванням технології ІР-телефонії.
А 4 липня "Українські новітні телекомунікації" отримали ліцензію до 2021 року на радіозв’язок в діапазоні 5760-5820 мегагерц.
Знайти "Українські новітні телекомунікації" виявилося непросто. У телефонних довідниках вона не фігурує. Національна комісія регулювання зв’язку повідомила адресу фірми на бульварі Дружби народів 24/2. Це виявилася звичайна квартира у пошарпаній "сталінці". Однак "Українські новітні телекомунікації" і звідти з'їхали, як розповіли листоноші з місцевого відділення пошти.
Зрештою, "Українській правді" вдалося вийти на засновницю цієї фірми.
Олена Воскобойнікова підтвердила, що дружина Луценка вже два роки працює у них фінансовим директором. Тобто вона була серед керівників компанії й у той час, коли її чоловік вимагав підключатися до мобільних операторів через "Українські новітні телекомунікації".
Олена також підтвердила й іншу інформацію – що вони з Луценком разом хрестили дітей. Конфлікт інтересів у цій історії з мобільним зв’язком став просто очевидним.
"Я з Юрієм Віталійовичем вчилася у одній школі. Наші батьки дружили, моя мама вчила Юру. Ми знаємо один одного з дитинства. Я його знаю стільки років, скільки зараз мені. Його дружину я знаю рівно з того моменту, як він з нею одружився. Тобто ми дружимо родинами все життя. Звісно, ми є кумами", - зізналася Олена Воскобойнікова.
Підсумкова картина виглядає не надто оптимістично: дружина Юрія Луценка отримує чималі гроші у нещодавно зареєстрованій фірмі. Ця компанія заснована їхніми родичами і саме їх лідер "Народної самооборони" в часи свого керівництва МВС намагався підсадити на гроші, які витрачала міліція на мобільний зв’язок.
Якщо це не корупція, то що?
P.S. З огляду на небажання родини Луценків пояснити їхні дії, "Українська правда" передала запит на ім'я їхньої куми Олени Воскобойнікової. Ми готові оприлюднити її відповідь після того, як вона надійде до редакції. http://pravda.com.ua/news/2007/7/25/61854.htm
