|
Зазвичай напередодні виборів ідеологічна боротьба ставала ... ви думаєте, буде сказано «гострішою»? Навпаки: вона тамувалася. Такі теми, як «ворожа Росія», необхідність термінової українізації, не кажучи вже про необхідність вступу України в НАТО – не піднімалися, відкладалися до закінчення кампанії. Схоже, проте, що в 2007 році гра вестиметься «у відкриту» і активніше, аніж в 2002 або 2006 роках. Ми маємо на увазі названі теми: відверто антиросійська риторика, відверте втягування в НАТО, відверта боротьба з російською мовою і т.п. Ознак цього сьогодні більш ніж достатньо. Перш за все, поведінка Ющенка явно вказує, що він вже і не намагається приховувати різко негативного ставлення до Росії.
Зазвичай напередодні виборів ідеологічна боротьба ставала ... ви думаєте, буде сказано «гострішою»? Навпаки: вона тамувалася. Такі теми, як «ворожа Росія», необхідність термінової українізації, не кажучи вже про необхідність вступу України в НАТО – не піднімалися, відкладалися до закінчення кампанії.
Схоже, проте, що в 2007 році гра вестиметься «у відкриту» і активніше, аніж в 2002 або 2006 роках.
Ми маємо на увазі названі теми: відверто антиросійська риторика, відверте втягування в НАТО, відверта боротьба з російською мовою і т.п. Ознак цього сьогодні більш ніж достатньо. Перш за все, поведінка Ющенка явно вказує, що він вже і не намагається приховувати різко негативного ставлення до Росії. Тут і «створення музею радянської окупації», і багато що інше.
Приведемо лише декілька цитат з його останніх виступів:
1. “Винуватець операції – комуністичний тоталітарний режим. Цей злочинець має бути нарешті і остаточно засуджений. Україною, Польщею, світом”.
(Из выступления по поводу операции «Висла», Польша, 27.04)
2. “… Що стосується другого вашого запитання? Для мене воно не визиває якихось великих проблем, тому що Україна чітко висловилася відносно своєї стратегії, безпекової і оборонної політики. Наша стратегія заключається в тому, що кінцевою метою України в цьому питанні як записано в Законі «Про основи Національної безпекової політики» є вступ України до інституції колективного членства безпекової політики до Північно-Атлантичного оборонного блоку. І в цьому контексті, я переконаний, Україна отримує колективну модель відповіді по найефективнішому забезпеченні оборонної моделі національних інтересів України.
Переконаний, що цей пріоритет відноситься до стратегічних пріоритетів. Юридично він визначений. За цей закон в стінах парламенту проголосувало більше 300 народних депутатів. Якщо точніше говорити 362 народних депутати. Це конституційна більшість українського парламенту, яка визначила на багато років основи національної стратегії в безпековій і оборонній політиці.
Те, що стосується конкретного інциденту відносно розміщення засобів «ПРО» ми виходимо із того, що перш за все це інтереси конкретних країн. І нам як державі потрібно дати кожній країні висловитися в зв’язку із цією обставиною.”
(С пресс-конференции 13.06).
3. “… Коли ми говоримо про музей політичних репресій, то я звертаюся до кожного з вас і прошу одне, що ви як передова частина українського суспільства, української нації повинні бути тим генератором, який повинен спонукати суспільство, владу, політичні сили думати, як сформувати правдиву національну історію, як дати відповідь на ті сторінки, які багато років ховали від нас.
Якщо ми не побачимо в історії правду, то ми будемо нацією без перспективи. І тому коли товариство «Меморіал», як ви знаєте, недержавна інституція, виходить з ініціативою створення музею політичних репресій, то відверто скажу як Президент, я не знаю чому це не треба вітати. Хто боїться цієї правди?”
(Там же).
4. “Дорогі друзі!
Сьогодні ми відкриваємо пантеон героїв знаменитої Гурбенської битви, перепоховуємо останки полеглих та вшановуємо пам’ять тисяч відомих і невідомих борців за незалежність України.
Настав час щиро і по-братньому сказати один одному – кожен, хто боровся за Україну, заслуговує на довічну шану і подяку. Наше право і наш обов’язок – знати правду про 20-50-і роки XX століття. Ця сторінка історії має посісти належне місце в наукових працях, періодиці, громадських і державних заходах.
Крок за кроком ми будемо йти у цьому напрямку…
Як Президент України зроблю все, що у моїх силах, щоб статус усіх борців за Батьківщину був врегульований на законодавчому рівні.
Зичу учасникам заходів, усім ветеранам-повстанцям міцного здоров’я та непохитної віри у велике майбутнє вимріяної та вибореної вами Соборної Української Держави!”
(Звернення Президента України до учасників заходів з вшанування пам’яті героїв Гурбенської битви, 18.05)
Подібних виступів дуже багато, і ми маємо право говорити про те, що Ющенко «зірвався з ланцюга» і вже не зможе зупинитися.
Проте йдеться не лише про Ющенка. Міністр оборони України (??) Гриценко заявив (правда, в Брюсселі), що вважає головним завданням політиків пояснити українцям, що діяльність НАТО базується на демократичних принципах (До речі сказати, непоганим коментарем до слів Гриценко могла б служити заява міністра оборони США Р. Гейтса: «Члени Альянсу повинні бути готові прикласти свої людські, технічні і фінансові ресурси не тільки в Афганістані, але і в будь-якій точці світу. НАТО – не «соціальний клуб» або «майданчик для дискусій»... це військовий блок з серйозними міжнародними зобов`язаннями»).
А зараз подивимося з цієї точки зору на деякі події останнього тижня.
Мовна політика. На минулого тижня з`явився ряд інформаційних повідомлень з мовних проблем в Україні.
13.06 газета «Сьогодні» прокоментувала скарги читачів на те, що в київських кінотеатрах перестали показувати фільми з російським дубляжем, а касові стрічки демонструються виключно українською. Газета, зокрема, відзначає, що уряд неодноразово висловлювався проти обов`язкової норми дубляжу українською мовою, проте держслужба кінематографії «з дивовижною завзятістю продовжує українізовувати кінопрокат».
14.06 глава Нацради з культурі і духовності М. Жулинский повідомив, що Нацрада розробила концепцію державної мовної політики; документ проходить юридичне (!) доопрацювання в СП. Концепція покликана «забезпечити ствердження і розвиток української мови у всіх сферах життя на всій території України». У «Концепції» говориться, що згідно перепису 2001 р. 67,5% українців вважають українську рідною мовою, але в той же час річний тираж журналів і інших періодичних видань українською мовою в 2004 р. склав 28% від загального числа, а в 1995 р. складав 70%. Частка в річному тиражі газет, які видаються українською мовою, з 1995 р. за десять років скоротилася з 50% до 32%. В порівнянні з 1990 р., в 2005 р. кількість виданих в Україні книжок зменшилася в три рази. Серед цілей Концепції – «захист мовного і інформаційного простору країни». У документі пропонується створення Нацради з мовної політики при президентові і урядового органу державного управління з мовної політикиі. Жулинській вважає, що новий склад ВР повинен затвердити цю концепцію.
Того ж дня Г. Удовенко, голова Ради з етнонаціональної політики при президентові повідомив, що Естонія і Канада готові надати матеріальну допомогу для впровадження в російськомовних регіонах України (Крим і східна частина України) програм навчання української мови. Удовенко захоплено відізвався про вирішення мовних проблем в Естонії: «Мене вразило, як така маленька країна захищає свою рідну мову».
В. Колесніченко (депутат від ПР, що займається мовними питаннями) і представник правозахисної організації «Загальна мета» Р. Бортник надали Європарламенту (14.06) підготовлену ними альтернативну доповідь про виконання Україною положень Європейської хартії регіональних мов і мов меншин. Віце-спікер Європарламента М.А. Мартінес заявив про те, що він шокований інформацією про масове закриття російських і румунських шкіл в Україні. Він має намір прикласти максимум зусиль, щоб розібратися з мовним питанням в Україні.
Перелік цих повідомлень свідчить про передвиборне посилення уваги до мовної проблеми. Варто відзначити, що в ЗМІ ставиться питання про відповідальність за жорстку українізацію самої «синьо-білої» влади.
Новою виглядає тенденція постановки питання перед міжнародними організаціями – досі українські парламентарії, що декларують стурбованістьь витісненням російської мови, цього не робили (на відміну від своїх колег з країн Балтії). Тим часом, позиція «захисників російської мови» істотно ближче до європейських норм, аніж позиція їхніх опонентів (що підтвердила критика європейськими організаціями тієї ж Естонії). Те ж підтвердила і нинішня реакція Мартінеса.
Слід мати на увазі, що європейці дуже туманно розуміють і Україну (яку багато хто все ще вважає «маленькою країною десь в Сибіру»), і тим більше, мовну ситуацію (для скількох десятків тисяч жителів України російська мова рідна? Для двадцяти, тридцяти тисяч
Активізація УПЦ-КП. 14.06 в Києві пройшов II Всеукраїнський форум «За помісну українську православну церкву». У ньому взяли участь ієрархи УПЦ-КП, народні депутати і громадські діячі, в т. голова організації «За помісну Україну» П. Ющенко.
Основним змістом більшості виступів була різка критика УПЦ (МП). Так патріарх УПЦ-КП Філарет заявив, що його церква починає «наступ на Московський патріархат». Голова товариства «Просвіта» П. Мовчан назвав храми УПЦ (МП) «антиукраїнськими парткомами і підрозділами ФСБ», а поняття «Канонічна церква» – «сатанинським» (так!). Учасники форуму прийняли звернення: до президента, українського народу і вселенського патріарха Варфоломея, закликаючи їх сприяти створенню в Україні єдиної незалежної церкви.
Активізація прихильників УПЦ-КП, так само як і прихильників жорсткої українізації, свідчить про те, що і ті й інші вже бачать себе у владі, яку розраховують завоювати після виборів. Їхні сьогоднішні заяви сильно відрізняються від миролюбної риторики минулого року і дозволяють уявити озлоблення, з яким після перемоги вони мають намір ліквідовувати канонічну церкву.
Протистояння меморіалів в Харкові. У Харкові тривалий час йде протистояння громадських організацій, а також міської і обласної рад з питання про те, де і який меморіальний комплекс споруджувати. «Помаранчеві» організації і облрада наполягали на тому, щоб побудувати меморіал жертвам голодомору в Молодіжному парку, розташованому в центрі міста (там вже зведений пам`ятний знак). «Синьо-біла» міськрада ухвалила рішення (13.06) створити меморіальний комплекс пам`яті жертв тоталітаризму в Комсомольському парку, розташованому на околиці; парк буде перейменований в Парк пам`яті.
Харківський випадок демонструє характерне для України протистояння між двома видами пам`яті про жертви цього періоду. «Помаранчеве» розуміння прив`язане до уявлення про «геноцид» і «окупацію». «Біло-синє» розуміння ще в стадії становлення, але вже починає використовувати словосполучення «жертви тоталітаризму» (Очевидно, тим самим воно відрізняється від «червоного» розуміння минулого, в якому таке словосполучення взагалі неможливе).
Очевидно, єдина, загальна для всієї України пам`ять і з цього питання на сьогодні недосяжна. (http://www.analitik.org.ua/current-comment/)
Експертна оцінка: КЦПДіК
|