Список відкритий і очолює його Віктор Андрійович Ющенко… Спочатку потреба в повазі проявлялася повагою до інших, бажанні працювати під керівництвом більш сильного, розумного, талановитого, у прагненні стати чиїмось послідовником. Згодом він потребує визнання своїх особистих якостей, як і досягнень, і здобутків. Сьогодні він відверто страждає чи люто гнівається у разі невизнання оточенням його розумових чи людських якостей. Це все хворобливе самолюбство - саме воно є тим дієвим механізмом, який часто спонукає нашого героя до вчинків, й інколи до справжніх. Йому властиві вміння підкорятися і вміння віддавати накази…

В. ЛЫСЕНКО: УКРАИНА. СЕРЫЕ КАРДИНАЛЫ И ЧЁРНЫЕ ПОЛКОВНИКИ 

«Сірі кардинали» і «чорні полковники» Осені-2008.(продовження циклу: «Вивільнити час») 

Літо. Жара. Період відпусток. Розморений на пляжах, курортах політикум. Дещо розмилися, відійшли на другий плані передчікування бурхливої політичної осені. Відтак, саме час скористатися нинішнім затишшям, з’ясувати: хто є хто. звернутися до тих персоналій, дії яких можуть стати визначальними у майбутніх баталіях… 

Одін, Водан, Вотан – бог-воїн. Одін взяв під своє покровительство військову еліту. Лише він міг під час бою приводити своїх воїнів у стан шаленої люті, коли вони втрачали почуття страху й відчуття болі. Ім'я Одіна означає шаманський екстаз, одержимість. Водночас сам Одін не був підданий войовничому екстазу. Він, скоріше, сівач військових розбратів…  Внутрішня боротьба добра й зла в Одіна близька природі індуїстського бога Шиви, великого руйнівника-творця індійської міфології. Щоб розкрити таємницю мертвих і знайти дар ясновидіння, Одін, простромлений власним списом, дев'ять днів висів на світовім древі Іггдрасіль. Потім, утамувавши спрагу священним медом, він отримав від велетня Бельторна, свого діда по материнській лінії, магічні руни — носії мудрості.  В Одіна була дружина Фрігг, що проживала в Асгарді. Вона по праву сиділа поруч із чоловіком на престолі Хлідскьяльве, звідки божественна пара могла оглядати всі дев'ять світів, спостерігаючи за подіями сьогодення й майбуття…

Норвезькі й ісландські саги розповідають про воїнів-берсерків. Відповідно до одних свідчень, берсерки йшли в бій, оголившись по пояс, і були дикі подібно вовкам, згідно з іншими - одягали шкіри ведмедів і дух і сила ведмедя переселялася в них. Берсерки вважали принизливим користуватися щитами, а тому в другу руку брали ще одну зброю нападу. Вони люто билися, стиналися з чисельно переважаючим ворогом. Бойове шаленство… Здавалося, що їх не бере ні вогонь, ні меч, що вони перевертні – люди-вовки, люди-ведмеді. Пам’ять про берсерків залишилася як про воїнів великої доблесті, які встоять в будь-якій сутичці. Одін багато в чому схожий зі своїми воїнами. Він керує диким полюванням (wilde jagd). Одін є одним із самих мудрих Богів, обдарований такими силами, у які ніхто не посвячений і не може володіти так само мистецьки, як він, шаман, хранитель знань, релігійних і таємних містерій. Він, напевно, не хотів би і водночас жадав би, щоб саме таким його бачили оточуючі… 

Це результат і наслідок двоякості його натури. Одним його знають близькі, зовсім іншим намагається він бути публічно. Почалось це давно, мабуть, ще зі шкільної лави, а остаточно склалося у «Суворовському училищі». З роками сформувалися дві субособистості. Перша – чутлива, друга – це «маска» суворості, холодності, відстороненості. По-першу, «маска» - це прагнення бути сприйнятим всерйоз, бажання довести свою спроможність. Потім вона стає другою натурою. Напускна стриманість приховує чутливу, емоційну особистість. Саме ця перевертність являється загрозою тому, кого він долучить до переліку особистих ворогів.

А нині список відкритий і очолює його Віктор Андрійович Ющенко… 

Спочатку потреба в повазі проявлялася повагою до інших, бажанні працювати під керівництвом більш сильного, розумного, талановитого, у прагненні стати чиїмось послідовником. Згодом він потребує визнання своїх особистих якостей, як і досягнень, і здобутків. Сьогодні він відверто страждає чи люто гнівається у разі невизнання оточенням його розумових чи людських якостей. Це все хворобливе самолюбство - саме воно є тим дієвим механізмом, який часто спонукає нашого героя до вчинків, й інколи до справжніх.  Йому властиві вміння підкорятися і вміння віддавати накази…

Перше часто сприймається як слабкість. Так і зрозумів це Головнокомандувач. Друге … Ну, а хто любить, щоб ним командували… Це про генералів, які вимушені були підкорятися наказам відставного полковника… Проте, це лише квіточки. Інша справа, коли хтось не хоче дослухатися Деміурга Президента, що Секретаріат очолює, та віддати задарма землю, що належить Міністерству оборони, на нужди передвиборчої кампанії Віктора Андрійовича під гаслом даєш «Євро-2012»… Його «послали» - він повинен був піти, аж ні. І це той, хто у квітні 2007р. на позачерговому засіданні РНБО на підтримку Ющенка голосував за рішення схвалити розпуск Верховної Ради і зобов’язати уряд фінансувати дострокові вибори за рахунок резервного фонду бюджету, той, хто визнавав у разі силового сценарію розвитку події за Верховним головнокомандувачем права залучити Збройні сили України для наведення порядку… 

Анатолій Гриценко.

Військовий, технар, аналітик-практик, міністр Збройних сил України,  прихильник переходу армії на контрактну основу, навчався у США і прагне бачити Україну членом НАТО. Політик, депутат ВР України, який не боїться кинути в обличчя президенту звинувачення у «розбазарюванні» землі, що належить Мінобороні. Він підкреслює, що в нього немає конфлікту з главою держави - «є конфлікт Президента з ним же самим оголошених принципів», коли він, Гриценко, «не відійшов від принципів «трьох П» — порядність, патріотизм, професійність», на відміну від Ющенка.

Екс-міністр оборони Анатолій Гриценко заявляє: «Протягом останніх років ми бачимо, що у глави держави є намагання давати доручення усім і вся — голові уряду, окремим міністрам, голові Верховної Ради, Генеральному прокурору, лідерам політичних партій тощо, що далеко не завжди відповідає чинному законодавству». І сміливо ставить питання щодо скасування недоторканності для Президента, як більш важливою, ніж скасування депутатської недоторканності, «оскільки, згідно з Конституцією, лише Президент є гарантом територіальної цілісності, державного суверенітету, захисту прав і свобод людини і громадянина». Він відверто говорить: «Відносини між гілками влади, зокрема між Президентом і Урядом, перейшли вже у ворожу фазу, абсолютно відкриту ворожу фазу. Це зрозуміло. Юлія Володимирівна <…> заявила, що вона глибоко поважає Президента. Я думаю, вона, на жаль, не уявляє, як глибоко Президент її «поважає». Бувший однодумець (?) Віктора Ющенка постає проти «патрона», запобігає намаганню Президента створити військові підрозділи особистого підпорядкування — Національну гвардію і зриває перспективні плани останнього.  Хто він? Психотип «чорні мундири»? Той хто, коли вривається терпець, спроможний на радикальні вчинки?

Пробуємо розібратися… Прагматик. Мислить системно. Характерна ознака – вдумливість. Відрізняється методичністю, раціональністю, цілеспрямованістю. Він - особистість, безумовно. Особистість, яка вирізняється сильним та спрямованим на пізнавальну діяльність інтелектом, головною цінністю для якої є розум. Систематизація й попереднє планування являються нормою. Перш ніж прийняти рішення, він, як правило, розробляє докладний план і намагається зібрати якомога більше інформації. Тому його дії завжди вивірені. Це не стосується ситуації, коли наступає цейтнот чи особистістю обуяли сильні емоції (афект). Аби повністю характеризувати загальну спрямованість особистості треба, окрім вже зазначеної потреби в повазі, слід відзначити наступні потреби (неусвідомлені внутрішні установки): потребу в досягненні, що проявляється бажанням здолати, побороти, випередити інших, прагненням зробити щось швидко і добре, досягти вищого рівня в якій-небудь справі, бути послідовним і цілеспрямованим; потребу порядку, що характеризується тенденцією до упорядкування, акуратності, точності тощо; потребу судження, що відрізняється прагненням ставити загальні питання або відповідати на них, пристрастю до абстрактних формулювань, узагальнень і т.п. 

У відповідності до типу вищої нервової діяльності (сильний, урівноважений, ригідний) та завдяки потребам досягнення, судження та порядку його дії завжди ретельно до деталей продумані, визначаються конструктивністю та логічністю, не допускають жодних відхилень від запланованого, адже знаходяться під пильним контролем свідомості. Це - практик, характерною рисою якого є послідовні і цілеспрямовані дії на досягнення поставленої мети. Водночас, дискурсивне і репродуктивне мислення обмежують можливості передбачливості й далекоглядності. Звідси проблеми політичного стратегування. Однак, його не можна не назвати передбачливим у побутовому сенсі. Для його емоцій характерна свобода виникнення і обмеженість широти (не сили) вияву. В типовій, заздалегідь спланованій чи прорахованій ситуації, завжди спокійний, врівноважений, стриманий, розсудливий.

Йому властиві послідовність, виваженість та цілеспрямованість. Він даремно не марнує сили, рівний у стосунках, в міру товариський. В той же час його демонстративна лояльність, як вже зрозуміло, не завжди відповідає дійсності. А лише вказує, що Анатолій Степанович розуміє, що його емоційність сприйняття вимагають постійного самоконтролю. Йому це вдається доки в особистісно-значимих ситуаціях не прокидається барсерк. Барсерк не в змозі утихомирити своє шаленство…

Екс-міністр – «застрягаюча особистість», якій властива стійкість афекту. Особливе місце в структурі особистості займає потреба уникнення покарання. Характеризується стримуванням власних імпульсів з метою запобігання покарання, осуду. Проявляється стриманістю, прагненням зважати на суспільну думку, дотримуватися загальноприйнятих правил. Він звик покладатися на власні сили і волю. Безпосередній власний досвід – його головне і єдине мірило правильності ідей, рішень, вчинків. Однак, з причин побоювання наробити помилок, він також звик дослухатися до тих людей, кому довіряє. Зрозуміло, що сьогодні першість за Юлією Мостовою, жінкою, другом, коханою…  

Нинішній сюжет вимагає двобою, результат якого неясний. М’яко кажучи, невдоволення, що буйним цвітом розквіта в душі нашого героя, вимагає «людської жертви». Жертва ця себе у якості як такої навіть і не мислить. У об’єкта нетерпимості Гриценка - в руках цілий апарат, котрий називається, ніяк інакше, як Секретаріат і купа силових міністерств і відомств. Однак, навіть у епічного героя праведний гнів утілюється у надлюдські сили…  

 Далі буде…

Валентин Лисенко, політолог  WWW.UA-PRAVDA.COM