В ТЕМУ: Девальвація чоловіків, або За кого виходити заміж українським жінкам?

Ольга Годованець, журнал «Главред»

24.07.08 // 10:07

Відгадайте загадку: довга крива, пахне рибою і парна кількість яєць...

Це з народної мудрості радянської доби. Знаючи історичний період описаного явища, відповідь, насправді, елементарно проста – черга за пивом, або черга за імпотенцією, як кому зручніше думати...

Так ось, «В Україні намітилось соціально небезпечне співвідношення кількості чоловіків до жінок – 1:4». Цими словами, з посиланням на директора Інституту демографії і соціальних досліджень НАН України Еллу Лібанову, нещодавно починалися повідомлення усіх інформаційних агентств країни. Інформація, що в Україні катастрофічно не вистачає чоловіків, і стала приводом для журналістського розслідування «Главреда».

З’ясувалося, що на сьогодні цифри ці відповідають дійсності у тій частині, коли йдеться про чоловіків і жінок старшого віку, яким 70 років і більше. Але насправді наведені дані далеко небезпідставні і для обох статей працездатного репродуктивного віку. Отже, що робити і за кого виходити заміж українським жінкам у найближчому майбутньому, коли в багатьох українських мужчин тридцятирічного віку виникають неабиякі проблеми з «чоловічою силою», а починаючи від 40 років – чоловіків уражає передчасна смертність?

Тенденції смертності від раку чоловіків репродуктивного працездатного віку. За рівнем смертності від онкозахворювань серед чоловіків 15–29 років Україна фактично знаходиться на першому місці у Європі, а за смертністю від раку серед чоловіків усіх вікових категорій показник України відповідає середньоєвропейському. Експерти пояснюють, що, ймовірно, найбільш схильні до раку люди помирають від інших причин раніше, ніж у них встигла розвинутися злоякісна пухлина.

Про чоловіків в Україні пишуть і розповідають або мало, або у Верховній Раді. І це не анекдот, а реальність нашої дійсності. Від якого кутюр’є, за скільки і скільки нових костюмів привезе у своїх валізах з літнього закордонного турне та шоп-турів той чи інший вітчизняний державний муж – здається, для багатьох політиків такі питання більш важливі, ніж знання, що все більше українських хлопчиків починають займатися сексом з 12-річного віку. Що за статистикою, яку озвучують у закритих медичних колах андрологи, урологи, сексопатологи і пластичні хірурги, але яку офіційно ніхто ніде не оприлюднює, в Україні чи не у кожного четвертого чоловіка у віці після 32 років виникають проблеми з ерективною функцією. Пропагована медіа повальна сексуальна розбещеність і проблеми з вихованням у дитинстві у сім’ї масово призводять до виключно набутої, а не істинної, педерастії, яка, як правило, проявляється у незначного відсотка чоловіків, – як і лесбіянство у жінок, – завжди й у всі часи (вродженістю орієнтації у 1950-70-их роках займалися американські учені під керівництвом професора Кізі, які довели її істинність, досліджуючи на трупах мозок людини. Саме на основі цих даних уряд США прийняв закон про непереслідування гомосексуалістів). Що від 30% до 60% випадків, коли сімейні пари змушені звертатися до штучного запліднення, бо жінка у подружжі не може завагітніти природнім шляхом, проблема пов’язана саме з чоловічим безпліддям. Що майже половина українських чоловіків у віці 30-44 роки помирають від церозу печінки та алкогольного отруєння, а не раку чи туберкульозу (хвороби, які на сьогодні в країні доходять до межі епідеміологічного порогу).

Питання чоловічого здоров’я, на відміну від жіночого, здебільшого обходять стороною, і в державі публічно не обговорюють. А суспільство уже зараз наражається на гострі кути багаторічної нездалої гуманітарної політики в країні.

Насилля на екранах телевізорів, доступний алкоголь, секс у школі, наркотики у під’їздах, неспілкування з батьками, порнографія у журналах, напівоголені дівчата-ровесниці на вулицях, цигарки у кишені і пиво в руках – джентельменський набір для знищення потенції, аби так ніколи і не стати чоловіком на повну силу. До речі, у медичній практиці віднедавна лікарі намагаються не вживати слова «потенція» в контексті чоловічого здоров’я, оскільки воно здебільшого несе в собі негативне навантаження, що пригнічує й погіршує психологічний стан чоловіків.

Фахівці констатують, що проблеми з «чоловічою силою» в українських мужчин сьогодні виникають у досить юному віці. До кабінетів урологів на консультації приходять чоловіки 40-50-ти років (що абсолютно природно з огляду на вік) і приводять з собою своїх 20-річних синів з проблемами змінення у юнаків ерективної функції (що абсолютно не природно з огляду вік).  

Медики кажуть, що цьому є маса причин – і соціальний рівень, і рівень культури, й економічний фактор, – але на рівні з ними є ще одна: та, що чоловіче населення країни не має свого лікаря, до якого вони можуть прийти і вирішити питання. «Про свої проблеми переважній більшості чоловіків – як молодим, так і старшого віку – навіть нема з ким говорити. З жінками, з якими зустрічаються або разом живуть, молоді мужчини про це говорити не можуть. Зі своїми мамами – теж не можуть. З татами – не говорять. Лікаря, який би міг кваліфіковано вести розмову на тему, теж немає. Педіатри до таких проблем не готові. Тобто, нема спеціаліста, який міг би врегулювати і пояснювати це питання», – розповідає лікар-уролог Ніна Богатова, яка працює в медицині з 1960-их років. «Якщо жіноча половина населення – і маленькі дівчатка, і дорослі жінки – має свого лікаря, гінеколога, то чоловікам часто ні до кого звернутися зі своїми проблемами. «Якщо чоловік хворіє, і він не в змозі зачати дитину, то це означає, що в організмі чоловіка виробляється недостатня кількість сперматозоїдів, а ті, що виробляються, ушкоджені або нерухомі. І тут треба знайти причину, чому у чоловіка страждає статева сфера. А в Україні лише зараз з’являються фахівці у цій галузі. Це андролог – лікар, який займається причинами захворювань і лікуванням чоловічої статевої сфери. Але проблема полягає ще й у тому, що це дорослі лікарі, а дитячих андрологів немає», – каже пані Богатова.

Чому медики так голосно говорять саме про дитячих лікарів у питанні статевої сфери?  Виявляється, чоловіче здоров’я нині потребує неабиякої уваги ще чи не з пелюшок. Профільні лікарі все частіше стикаються з випадками недорозвиненості статевих органів у дітей – зменшені яєчка, недорозвинена ерогенна функція – що стає стандартною  проблемою у десятирічних хлопчиків. Фахівці пояснюють, що причини цього ховаються, зокрема, у занедбаному фізичному стані майбутніх чоловіків. Окрім цього на загальний стан здоров’я хлопчиків впливає на додачу до брудної екології технічний прогрес (тривале перебування перед комп’ютером, часте користування мобільними засобами зв’язку), раннє статеве дозрівання, а також раннє сексуальне життя підлітків. За словами психологів, вікова планка вступу у статеві контакти у дівчаток стрімко опускається з 14 до 10-11 років, а у хлопчиків – з 15 до 12 років. Здебільшого, у дитячо-підлітковому віці сексуальне життя має хаотичний характер, що є небезпечно насамперед з лікарської точки зору. «Чим більше статевих контактів мають підлітки, часто міняючи партнерів, тим гірше це впливає на дітородні функції у майбутньому, і розтрачується сексуальна енергія. Така ситуація призводить до того, що уже зараз кожна друга дитина народжується хворою», – пояснює практикуючий лікар Богатова.

Медики різного профілю з жахом констатують, що в Україні сьогодні практично немає здорових людей в загальному плані. «Ніколи такого не було, щоб діти народжувалися з хворими шлунками, підшлунковими і печінкою», – підтвердила інформацію про стан здоров’я немовлят лікарка однієї зі столичних клінік, яка просила не називати її ім’я.

Нарешті, дійшли до печінки. Печінка – окрема важлива історія у розмові про чоловіче здоров’я. Насамперед тому, що вона тісно пов’язана зі статевою сферою чоловіка. А коли на печінку тисне неякісна вода й десятки літрів пива та іншого алкоголю щотижня, засмалені на додачу найдешевшим у світі тютюном? Про генофонд нації у такій ситуації можна навіть не починати розмови!

«Прийнято вважати, що чоловіки стали частіше помирати через нереалізованість у житті, втрату стабільності, – розповідає психолог Костянтин Красовський. – Натомість левова частка випадків смертності чоловіків у віці 30-44 роки припадає на отруєння саме алкоголем».

В Україні, як відомо, процвітає і горілчана, і пивна алкогольна залежність серед панівної статі (термін культурологічної якості), яка вкорочує їм віку – і фізичного, і суто чоловічого. Про те, що пиво – не алкоголь, наполягають пивовари у своїй рекламі, яку щохвилини крутять по телебаченню і яка нависає з усіх можливих вуличних щитів. Фахівці з профілактики алкогольних, тютюнових та інших інтоксикатних проблем підрахували, що 8 випитих пляшок пива дорівнюють одній пляшці сорокаградусної горілки. В усіх розвинутих країнах світу пиво, навіть безалкогольне, належить до алкогольних напоїв. В Україні його вільно продають навіть малолітнім.

Підлітки ставляться до пива з легкістю і вважають його «невинною розвагою», наприклад, під час спілкування.

Те, що надмірне вживання пива різко понижує працездатність – півбіди, бо на це не зважають, допоки на горизонті не замайорить пенсійний вік і перспектива мізерного грошового щомісячного утримання через відсутність достатнього стажу роботи. Натомість зовнішній вигляд молодих людей – це та друга частини біди, про яку здебільшого навіть не задумуються. Отже, в організмі чоловіка, який п’є багато пива, активно накопичують жіночі статеві гормони, запевняють сучасні медики. Це призводить до женоподібного вигляду чоловіків: збільшуються молочні залози (часом може розвинутися злоякісна пухлина молочної залози), збільшується живіт, розширюються бедра, підвищується жировий прошарок, відбувається раннє облисіння. Крім цього, раннє вживання алкоголю пошкоджує певні структури мозку, які насамперед відповідають за функції пам’яті. Зрештою, результатом споживання великої кількості алкоголю стає пониження лібідо.

Чоловіків провокують жінки

Отже, про лібідо – предметніше. Півроку тому мені довелося побувати в Ірані, країні з не те, що ортодоксальним, але все ж усталеним стилем життя і системою правил поведінки. Перед тим, як їхати до Персії, мені до рук потрапила цікаво написана книжка під назвою «Эти поразительные иранцы». Авторка, росіянка, розповідає історію свого знайомства з країною свого нареченого. Описуючи враження від стилю вбрання і розповідаючи про «закритість» жіночого тіла персіянок, авторка наводить фрагмент розмови зі студенткою медичного інституту у Тегерані: «Жінки у Європі – ідіотки! Скажи по правді, скільки у вас імпотентів? А простатит, процвітає? А в нас цього немає. Вза-га-лі! А чого ви хочете? У вас чоловіки перебувають у постійній напрузі. Наші жіночого тіла не бачать, зате коли треба – у них все чудово працює!».

Українські сексопатологи з цією думкою погоджуються. А психологи додають, що через повсюдне нав’язування сексу українська жінка в очах чоловіка має властивість падати, і дуже низько.

Доступність, яка завжди пов’язана з лібідо, – це ще одна причина, чому українським чоловікам доводиться частіше звертатися до лікаря. Якщо хлопці постійно бачать дівчат з оголеними животами, персами й ногами, у них виникає голе бажання просто сексу, без почуття краси та благородства, так пояснює ситуацію з «доступністю» Ніна Богатова. І додає: «Духовність і красиві почуття між чоловіком та жінкою тепер велика рідкість. А коли відбувається постійний вплив на сексуальні центри, у чоловіка триває процес лібідо, який часто не реалізовується, і, врешті-решт відбувається пригнічення ерекції».

Крім того, лікарі кажуть, що варто знати й про те, що в такій кількості і такі доступні розваги як частий перегляд порнофільмів, споглядання усіляких шоу у нічних клубах та стриптиз-барах – все це також негативно впливає на чоловічу потенцію. До таких висновків дійшли фахівці низки інститутів ендокринології і сексопатології у Європі.

Правда, заради великої справедливості варто сказати, що це не головні причини, через які у чоловіків виникають проблеми зі здоров’ям «нижче пупа». Лікарями доведено, що для повноцінного чоловічого здоров’я та можливості дітородної функції у чоловіків (як, власне, й у жінок) мають значення чиста екологія та якісне харчування. З чим в Україні останні кілька останніх десятиліть є значні проблеми.

Девальвація чоловіків не відбувається сама по собі і не стається без того, щоб не відбувалося іншої девальвації – знецінення жінок. Насилля на екранах телевізорів, доступний алкоголь, секс у школі, наркотики у під’їздах, неспілкування з батьками, порнографія у журналах, хтива увага ровесників і старших чоловіків на вулицях, цигарки у кишені і пиво в руках – «джентельвуменський» набір для знищення власної генетичної пам’яті, аби так ніколи і не стати жінкою на повну силу. До речі, якість тих, що народжують (одне зі значень грецького за походженням слова «гендер»), виходячи з вищеописаних  параметрів, у нашій країні на сьогодні, по-суті, уніфікується.

Зростання жіночих захворювань, проституції, алкогольної залежності, зниження дітородної функції, а також окремі фактори нерівності у порівнянні з традиційно сильною статтю (середня зарплата жінки в Україні не перевищує 70% середньої зарплати чоловіка; 4-6-годинна праця у домашньому господарстві не вважається продуктивною; кожна третя дитина в Україні виховується самотньою матір’ю; 57% чоловіків на другий день після розпаду сімей перестають піклуватися про своїх дітей; кожна п’ята жінка в Україні, за неофіційними даними, є жертвою домашнього насильства; через низьку зарплату та низький пенсійний вік, жінки мають менше трудових прав, порівняно з чоловіками)* – усе це впливає на моральний, фізичний, психологічний, соціальний та економічний стани розвитку країни й цілої нації загалом. Власне, точніше вживати не розвитку, а його падіння в нашій країні.

«Люди сьогодні, як в нас, так і на Заході, самотні в принципі, – говорить Олег Покальчук. – Тому що, крім іншого, відбувається (хоч за Марксом, хоч за Сартром) відчуження від того, що люди роблять. Люди не отримують адекватного емоційного результату ні від праці, ні від своєї діяльності, включно, до речі, із сексом. Оскільки критерії людей сильно завищені, бо вони багато дізнаються, як би це могло бути, – і не задовольняються тим, що мають. Відповідно, відбувається фрустрація, тобто своєрідна тривожність, нестерпність буття. Бо людина завжди незадоволена тим, що вона має. А незадоволені люди не можуть ні з ким об’єднуватися апріорі, бо вони поперед себе несуть своє роздратування».

Табуйованість гендерної політики, замовчування реального стану здоров’я нації та імпотентність влади вирішувати ці проблеми і призводять, зокрема, до того, що Україна потрапила в п’ятірку найнещасніших країн світу (більш нещасними за нас виявилися люди у Зімбабве, Вірменії, Молдові та Білорусі, а до десятки «стражденних» увійшли також Албанія, Ірак, Болгарія, Грузія та Росія, це дані Інституту соціальних досліджень Мічиганського університету, США, оприлюднені на початку липня цього року)?

Як говорив Шопенгауер (цитата не дослівна, але в даному випадку важлива загальна думка, а не її буквальний виклад), що гарно бути здоровим і багатим, і саме це пропонує суспільство. Але воно не показує шляху, як до цього прийти. Але хіба кожна людина не має свого власного шляху? І хіба кожна людина не вибирає його сама? І хіба вона не досягає успіху? Так, ви абсолютно правильно подумали – за умови, що не помилиться дорогою. Зрештою, все в наших руках. І все в наших головах. А вже потім – у штанах. Хіба не так?

* У матеріалі використано дані, наведені у доповіді «Переваги гендерної рівності» керівника Програми рівних можливостей Програми розвитку ООН Лариси Кобилянської

ЧОЛОВІЧА НАДСМЕРТНІСТЬ

Рівень смертності цієї групи чоловіків в Україні з 1964 року неухильно зростає і нині у понад 4 рази перевищує смертність чоловіків у країнах Західної Європи. Внаслідок прискореного вимирання поколінь чоловіків працездатного віку в Україні показники смертності чоловіків в сучасний період у 3-4 рази вищі, ніж у жінок.

Тривалість життя чоловіків за останні вісім років зменшилась на 0,7 року, а в жінок – залишилась незмінною. Основний внесок у зниження тривалості життя належить зростанню смертності дорослих.

Один з індикаторів неблагополучної ситуації зі смертністю населення України є надто високий розрив у тривалості життя чоловіків та жінок. У минулому році він досягнув 11,5 року, і є одним з найвищих у світі.

Надзвичайно високі показники смертності чоловіків порівняно з жінками спостерігаються у всіх без винятку видах причин смерті. У структурі смертності чоловіків основних груп шлюбного (і працездатного) віку головну роль відіграють хвороби системи кровообігу, а в жінок – новоутворення (злоякісні і доброякісні пухлини). Водночас у молодих чоловіків (віком до 30 років) найвагомішими є втрати від неприродної смерті, спричиненої нещасними випадками, отруєннями та травмами.

Максимального значення частка померлих від зовнішніх причин – нещасних випадків, отруєнь та травм – чоловіків набула у 1995 році. Однак і досі  ці причини впевнено посідають друге місце у структурі смертності чоловіків віком від 25 до 60 років. Серед основних причин передчасної смертності в Україні є також смертність від інфекційних захворювань, зокрема, туберкульозу, СНІДу, гепатиту тощо. Так, у середині поточного десятиріччя смертність від інфекційних хвороб в Україні у 11,9 разів (чоловіки) та 6,7 разів (жінки) перевищувала цей показник у країнах Євросоюзу.

Шлюбна ситуація

На формуванні шлюбного складу населення позначається ситуація на «шлюбному ринку» країни. Вона визначається співвідношенням чисельності різних груп шлюбного населення. Співвідношення між чоловіками і жінками неоднакове у різних вікових групах. У дитячому та юнацькому віці зберігається певний, «передбачений природою» при народженні, запас осіб чоловічої статі. Однак вже з кінця  третього десятиліття життя (після 27-28 років) співвідношення  змінюється «на користь» жінок, що пов’язано із особливостями режиму смертності за статтю, і, зрештою, у старшому віці чоловіків стає набагато менше, ніж жінок.

Дефіцит чоловіків у населенні нині відчувається з 28-30-річного віку, причому ситуація по різному складається у містах і селах: внаслідок специфіки статевого складу міграційних потоків із сіл у міста «надлишок» потенційних наречених у містах формується вже з 19-20-річного віку, а у селах, навпаки, дефіцит наречених зберігається до 40-45 років.

У зв’язку зі специфікою статевого складу населення в Україні гостро постає проблема самотності саме літніх людей (у першу чергу жінок), особливо – у сільській місцевості: тут самотньо проживає майже чверть населення у віці 60 років і старше, а серед осіб віком 70 років і старше – майже третина.