 ДЛЯ кожного громадянина України абревіатура СССР має своє значення. Хтось зі сльозами на очах згадує минулі роки в єдиному союзі, а хтось з ненавистю в очах злостивить про розвалений союз. У кожного своя думка про події, що відбулися під час Великої Жовтневої соціалістичної революції 1917 і в 1991 році, або про результати реформ, що проводилися в Україні у 90-х роках і продовжуються сьогодні. Не байдужий до цих подій і змін, які відбуваються у нашій державі, і я. А чи можливо побудувати такий суспільний лад в окремо взятій державі, який у своїй основі міг би базуватися на принципах, закладених в таку ж символічну абревіатуру, як "С.С.С.Р."? - поставив я перед собою таке запитання. І дійшов висновку - можливо. І навіть потрібно.
О. БОЖКО: "МІЙ ДЕВІЗ - С.С.С.Р. "
ДЛЯ кожного громадянина України абревіатура СССР має своє значення. Хтось зі сльозами на очах згадує минулі роки в єдиному союзі, а хтось з ненавистю в очах злостивить про розвалений союз. У кожного своя думка про події, що відбулися 1917 і 1991 років або про результати реформ, що проводилися в Україні у 90-х роках і продовжуються сьогодні. Не байдужий до цих подій і змін, які відбуваються у нашій державі, і я.
А чи можливо побудувати такий суспільний лад в окремо взятій державі, який у своїй основі міг би базуватися на принципах, закладених в таку ж символічну абревіатуру, як "С.С.С.Р."? - поставив я перед собою таке запитання. І дійшов висновку - можливо. І навіть потрібно.
Ось на яких принципах, критеріях, підставах, на мій погляд, має бути створений суспільний лад у нашій країні.
Насамперед розкрию зміст абревіатури "С.С.С.Р." - це Свобода, Справедливість, Соціалізація, Рівність.
Свобода. Це солодке слово - свобода!
У філософії свобода означає можливість виявлення людиною своєї волі на основі усвідомлення законів розвитку природи і суспільства. Свобода полягає не в уявній незалежності від законів природи і розвитку суспільства, а в пізнанні цих законів, у можливості використання їх у практичній діяльності. Поки ми не знаємо цих законів, вони існують і діють поза нашим пізнанням, роблять нас рабами "сліпої необхідності".
До тих пір, доки людина не вивчила необхідності, вона діє сліпо, не-усвідомлено. Коли ж людина пізнає необхідність, вона навчається володіти нею. Використовує її в інтересах суспільства. Отже, вільна діяльність можлива лише на основі усвідомлення необхідності. Свобода є усвідомлена необхідність.
Більш спрощене, побутове поняття суті свободи для нас розуміється як відсутність скрути і обмежень, які зв'язують суспільно-політичне життя і діяльність усього суспільства або окремого громадянина.
Це і свобода совісті, тобто право сповідувати будь-яку релігію або не дотримуватися ніякого віросповідання.
Це свобода особи, тобто недоторканість особи, житла, таємниця переписки, телефонних і телеграфних переговорів, повідомлень.
Це свобода слова, тобто право висловлювати свою думку, дозвіл говорити публічно, без примусу і переслідування з боку іншої особи або державної влади. Це можливість обговорювати і давати пропозиції з найважливіших законопроектів, обмінюватися знаннями, досвідом.
Це свобода друку, тобто право кожної особи виступати у пресі з пропозиціями, критичними зауваженнями і викриттям недоліків у роботі державного апарату в цілому та окремих посадових осіб. Це свобода вибору, тобто право кожної особи обирати представницьку владу держави, виду трудової діяльності, місця проживання і вільного пересування, набуття професійних навичок тощо. Це свобода зборів, мітингів, демонстрацій, пікетів та інших форм народного волевиявлення, якщо в цьому є потреба. У підсумку я вважаю, що свобода - це створення у суспільстві всіх необхідних умов для всебічного гармонійного розвитку і діяльності особи.
Справедливість. Це недосяжне, магнітне слово - справедливість.
У філософії справедливість визначається як категорія морально-правової соціально-політичної свідомості. Поняття справедливості містить у собі вимогу відповідальності між практичною роллю різних індивідуумів (соціальних груп) у житті суспільства та їхнім соціальним становищем, між правами і обов'язками, між працею та винагородою, злочином і карою, заслугами людей та їхнім громадським визнанням. Невідповідність у цих співвідношеннях оцінюється як несправедливість.
Слово справедливість взагалі можна розуміти як неупереджене ставлення до когось або чогось, визнання гідності, правоти, відповідності істині, здійснення дій на законних і чесних підставах. Перше в історії суспільної свідомості розуміння справедливості було пов'язане з визнанням незаперечності норм первісного ладу.
Справедливість - це пряме дотримання загальноприйнятого порядку.
Поняття справедливості із самого початку мало значення головним чином, як pівність уcix людей у користуванні засобами життя і правами. З виникненням приватної власності і суспільної нерівності справедливість починають відрізняти від рівності, включаючи в неї і відмінність у становищі людей відповідно до їхніх достоїнств. У цілому, поняття справедливості завжди має історичний характер, обумовлене умовами життя людей, класів, суспільства. Справедливими можна назвати громадські відносини людей лише в тому сенсі, що вони відповідають історичній необхідності у практичній можливості створення умов життя людини, які відповідають даній історичній епосі.
Справедливість - це моральний стан людини, її культурне і духовне сприйняття зовнішніх і внутрішніх факторів. Почуття справедливості слід закладати в людину з моменту народження, так би мовити, - з "материнським молоком". Справедливість створюється не тільки законодавчою системою, але й самосвідомістю кожного громадянина суспільства, самооцінкою будь-якого вчинку і дії щодо іншої людини.
На мій погляд, справедливим можна вважати таке суспільство, яке включає рівність людей щодо засобів виробництва, реальні політичні і юридичні права та обов'язки громадян у розподілі предметів споживання.
Соціалізація. Наймодніше слово в політиці - соціалізація.
У філософії соціалізація -це процес засвоєння людиною певної системи знань, норм і цінностей, які дають змогу їй функціонувати як повноправному членові суспільства.
Соціалізація - це не просто сума зовнішніх впливів, що регулюють притаманні людині біопсихологічні імпульси і потяги, а процес формування конкретного цілісного типу особистості.
Соціалізація включає в себе як контрольовані процеси цілеспрямованої дії на особу, групу, колектив та їхню поведінку в суспільстві, так і всю сукупність громадських відносин, аж до впливу на активність участі людини у творчо-перетворюючій громадській діяльності, в ході якої долаються застарілі норми, права і звички. У результаті людина сама стає об'єктом громадської активності, ініціатором і творцем нових суспільних форм, у тому числі соціально-політичного ладу в державі.
На мій погляд, у державі мусить існувати такий соціально-політичний лад, який включав би в себе всі основні принципи демократії. Народовладдя, політичні свободи (свободу слова, друку, мітингів і зборів, рівне право вибирати і бути обраним), соціальні права (право на працю, на відпочинок, безплатні навчання та медичне обслуговування, на матеріальне забезпечення у старості, а також у разі хвороби або втрати працездатності), рівноправність всіх націй і народностей, рівні права жінок з чоловіками в усіх сферах державного, господарського і культурного життя. Теоретично всі ці принципи закладено в чинну Конституцію України. А практично...?
Соціальний контроль. Суть цього значення полягає в тому, що в державі існує механізм, за допомогою якого суспільство і його підрозділи (групи, організації) забезпе-чують дотримання певних правил (умов), порушення яких завдає шкоди функціонуванню всієї соціальноїсистеми. Такими правилами виступають звичаї, правові і моральні норми, закони, адміністративні рішення. Дія соціального контролю зводиться головним чином до застосування різних санкцій до порушників соціальних устроїв.
Соціальний контроль виступає як органічний елемент будь-якої системи управління соціальним процесом, як механізм зворотного зв'язку, який забезпечує виконання команд управляючого органу.
Соціальний контроль можна знайти і в найраніших суспільствах. З розвитком виробничих сил і розподілу праці роль соціального контролю зростає, а його структура ускладнюється. Виникають соціальні інститути, які займаються виключно соціальним контролем. До них я відношу систему судових органов і прокуратури, державний банк, стандартне і статистичне управління податкову інспекцію і поліцію.
Ревізійне управління і патентно-ліцензійні установи, антимонопольний комітет, громадські органи контролю (захисту прав споживачів, народні дружини, народний контроль, профспілки, громадські організації), відділи контролю за якістю продукції, що випускається, технічний контроль, тощо. Існує також в суспільстві неформальний соціальний контроль - самоконтроль особи, взаємний контроль учасників якогось процесу або членів (акціонерів) виробничого колективу, різні форми впливу громадської думки на поведінку людей.
Рівність. Це революційно-математичне слово-рівність.
Проблема рівності виникла на зорі історії людського суспільства разом ізі поділом на класи, тобто з появою суспільної нерівності. Будучи найяснішим, простим і зрозумілим масам, гасло боротьби проти нерівності служило гаслом класових битв. Під прапором рівності проходили повстання рабів (наприклад, повстання Аристоніка, друге сторіччя до нашої ери), селян (Гусистський революційний рух у Чехії, Селянська війна 1524-1526 років у Німеччині, повстання під керівництвом Степана Разіна та Омеляна Пугачова у Росії).
Під цим гаслом відбулася найбільша буржуазна революція - Велика французька революція XVllI сторіччя. Був девіз про рівність і на прапорі Великої Жовтневої Соціалістичної революції 1917 року. Унаслідок повстань та революцій, що відбувалися, людство справді прийшло до значних змін у суспільних відносинах, у тому числі до істотного прогресу з точки зору ідеї рівності. У поняття рівності різні суспільні класи вкладають принципово різний зміст.
Рівність у буржуазному розумінні означає лише правову рівність громадян перед законом при збереженні експлуатації людини людиною, при формальній політичній pівності практичній безправності трудящих мас. У суспільстві розділеному на класи, прошарки, національні "меншини" і "більшості" не може бути рівності. У суспільстві, де одні ні володіють засобами виробництва і прибутком від виробництва продукту, а інші виступають у ролі найманої робочої сили, не може бути рівності.
Водночас я категорично проти зрівнялівки - гасло з котрим зазвичай виступають послідовники дрібнобуржуазного соціалізму. Рівний розподіл продукту незалежно від трудового внеску і кваліфікації людей у сучасних умовах неминуче обертається перешкодою для зростання продуктивних сил, веде не до нагромадження суспільного багатства, не до зростання добробуту народу, а до його зубожіння. Інакше кажучи, зрівнялівка в підсумку означає рівність у злиднях.
На мій погляд, рівність у суспільстві може існувати тоді, коли всі члени суспільства ставляться однаково до засобів виробництва, тобто практично ліквідуються експлуататорські класи. У цьому разі рівність у суспільних відносинах та існуванні доповнюється ще цілою низкою розв'язаних суспільних завдань. Це утвердження повної і справжньої політичної рівноправності кожного члена суспільства (як у своїх обов'язках, так і у відповідності), незалежно від походження, соціального стану, релігійних вірувань тощо, усунення ворожнечі і недовіри між націями, установлення повної рівноправності у сфері національних відносин.
Це відсутність дискримінації жінок і жіночої праці. Це рівне право всіх трудитися і отримувати справедливу оплату за працю. Рівна оплата за рівну працю. Рівні висхідні умови для тих, хто вступає у самостійне життя. Відміна, або, вірніше, відсутність будь-яких пільг для працездатного населення і водночас створення громадського фонду споживання, який розподіляється, як правило, для життєзабезпечення дітей-сиріт, інвалідів, самотніх людей похилого віку.
Шлях до рівності всього суспільства тривалий і складний. Люди відрізняються один від одного за своїми здібностями до праці, кваліфікацією, неоднаковим складом сім'ї. Існують серйозні відмінності в характері і змісті праці. Тому зберігається певна майнова нерівність. Повністю ця проблема може бути розв'язана тільки тоді, коли будуть усунені істотні соціальні відмінності у характері трудової діяльності, умовах, високій свідомості кожного члена суспільства, повному розвитку індивідуальності, розкритті всіх творчих здібностей людини.
Так що, хай живе С.С.С.Р - майбутнє України!
Журналіст, чл. НСЖУ Олександр БОЖКО WWW.UA-PRAVDA.COM
|
