Демократія! Це слово голосно звучить в Україні вже декілька років, як заклинання, як єдині для суспільства ліки, що врятують Україну від усіх поневірянь, злиднів, голоду, розпусти, бандитизму, корупції, злочинності, жебрацтва, залежності, суверенності ... і таке інше.

Демократія! Це слово весь час звучить з вуст всіх державних і антидержавних діячів, лідерів політичних та антиполітичних партій, рухів, громад, об,єднань, спілок, союзів, асоціацій, гільдій...

Демократія! Це слово звучить в усіх засобах масової та не масової інформації, з вуст видатних та не видатних діячів культури та безкультур,я, спорту та рекету, злочинного світу та "нових українців" ...

Демократія! Це слово від якого захлинаються в радісних сльозах народні депутати Верховної Ради та не народні депутати Рад народних депутатів, чиновники всіх рангів виконавчої та не виконавчої влади, підприємці, банкіри, фермери, торгаші ...

І тільки чомусь простий трудовий народ мовчить. Дурний, він ні як не второпає, яке щастя прийшло в його нині пусту оселю. Чухає він заклопотанно потилицю та й гадає: "Що то воно за магічне слово, від якого життя стає все гірше та злиденніше, а влада репетує все гучніше та гучніше -ДЕМОКРАТІЯ! ?"

Замислився і я, що ж то воно за таке "зачароване" слово? Вже за звичаєм звернувся за роз.ясненням до словників та класиків. Читаю.

ДЕМОКРАТІЯ - (з грец.мови demokratia, перекладається як НАРОДОВЛАДДЯ, від демоs - народ та kratos - влада), форма політичної організації суспільства, заснована на визнанні народу в якості джерела влади, на його праві приймати участь в вирішенні державних справ та надання народу всіх прав та свобод.

Таким чином, демократія - це політичний лад в державі, заснований на визнанні принципів народовладдя, свободи та рівності громадян.

Заглядаю в нову Конституцію. Так, саме це проголошує і наша Конституція України. Наприклад:

Чудово написано. Але щось викликає недовіру та підозру, що то за нове слово - держава? ... Держава відповідає перед народом,... органи державної (а не народної) влади, ... головний обов.язок держави... . Що то за "держава", "органи", "посадові особи" які, якщо захочуть, зможуть узурпувати права народу, змінити конституційний лад?

Шукаю відповідь. За Конституцією Україна є республікою. Як відомо, республіка - це форма державного правління, при якій верховна влада належить виборчим представницьким органам. Отже ті люди, яких ми обрали у представницькі органи правління ( Президент, Верховна Рада, місцеві Ради) - це ДЕРЖАВА, її органи та особи, а всі інші, тобто ми з вами, -НАРОД.

Але якщо народ обирає своїх представників та доручає їм правління країною, вони повинні бути підзвітні та підконтрольні своєму народові, виконувати волю народу, адже практично ми з вами найняли їх на роботу, тобто державні представники влади є по суті найманими працівниками у свого народу.

Але чи їснує механізм такого контролю?

А є ще й виконавча влада, яка не обирається народом.

Що ж це за влада в демократичній республіці? Виявляється це наймані працівники у найманців народу, тобто найманці представницької (народної) влади. Вона (виконавча влада) не підзвітна і непідконтрольна своєму народові, як взагалі так і безпосередньо. А тому може діяти, як їй заманеться. Поки не схоплять за руку найманці народу.

Є ще й третя влада - судова.

Колись, в недемократичній Україні їх обирав як і представницьку владу, народ, у нас були так звані народні судді. Але зараз їх на роботу призначає Президент України, якого обирає народ і надає йому не погане місце роботи на п,ять років, якщо він з нею справляється. Тобто він теж наймається народом на роботу. А він в свою чергу наймає на роботу суддів, які не підзвітні та непідконтрольні своєму народові, як взагалі так і безпосередньо. А тому судова влада діє на свій розсуд або як їй накаже роботодавець - найманець народу.

Підемо далі. А як , згідно ст.5 Конституції народ може здійснювати владу безпосередньо? Адже у нас демократія, народовладдя! Ніде про це в Конституції не згадується. Може тільки за винятком ст. 72, в якій говориться, що ми з вами можемо зініціювати Всеукраїнський референдум з рішення наболілих питань. Але якщо вам нема 18 років, і дуже боляче тільки 2999999 громадянам та ще й менше ніж в у двох третинах областей - то ви ще не народ цієї держави, а так собі, прохожі мешканці. А якщо вас задавили податками та поборами наші кращі представники народу в усіх органах влади то й взагалі не думайте про якісь законні волевиявлення. Зась. Конституція не дозволяє. У нас все ж демократія, а не чорт знає що.

Далі напрошується логічний висновок.

От тільки народ іноді заважає жити демократам на "повну катушку". То голодомор сам собі влаштує, то перед державними дверима на східцях валяється, то стовбичить цілий день перед владними вікнами з якимись плакатиками, то взагалі з під землі не хоче на поверхню вилазити. А ще нахабно вимагає платню за роботу. Як терплять всі ці знущання бідні державники? А що поробиш - демократія !

Демократія та демократи у нас на кожному кроці. Про неї можна почути, а їх можна побачити, по радіомовленню та телебаченню, в народному натовпі на товчку, на базарі, отримати автограф під час народного пікетування чи демонстрації, доторкнутися до них під час благодійних вистав та обідів, а також під час зустрічі з виборцями на південному березі Криму, в Пущі-Озерній, Конча-Заспі, на Канарах.

Яке ж чарівне це слово - д е м о к р а т і я-я-я-я-Я ... . Хто ж найбільше відчуває її чари на собі та використовує? Звичайно - демократи, тобто люди при владі. Приклади? Будь ласка !

Комусь не подобається як працює найманий працівник. Дуже багато знає, на ваше крісло поглядає, навколо себе друзів - однодумців збирає, інколи проти виступає. Ви демократично надаєте змогу йому піти з роботи. На вибір. Хочеш - наказом про несумісність, чи за власним бажанням, чи за скороченням штатів, чи в зв,язку з реорганізацією та переходом на іншу роботу, а ще краще відправити на лікарняний, а потім в зв,язку з хворобою. Демократія!

Не подобається, та й надокучив, вам журналіст та ще й сама газета колюча, неслухняна. Як демократично їй пельку затнути? Будь ласка, на вибір. Запропонувати доброго хабаря за мовчання, здійснити подання позову в найманий суд на 100000000 грв., надіслати десятки контролюючих органів на перевірку діяльності, заблокувати доступ до інформації, арештовути за відсутністю доказів і нарешті просто демократично пристрелити чи підірвати. Демократія!

Хочеш ти почати свою підприємницьку діяльність, створити мале підприємство чи відкрити торгівельний заклад, будь ласка! Можеш півроку збирати довідки та дозволи, ліцензії та патенти, бігати по нотаріусах та юридичних консультаціях ( все це достається за великі гроші), а можеш просто дати відповідного хабаря демократу, чи підпишешся під угодою про державний рекет ( на розвиток недорозвиненої місцевої влади), чи сам наймеш рекетерів та охоронців або зарахуєш на роботу за добру платню родича демократа. Вибір великий. Демократія!

Одне їз самих популярних гасел демократії : "держава не втручається в справи не тільки кожного громадянина а і в діяльність виробництва, промисловості, сільського господарства, підприємництва." Кожен кинутий на самовиживання. Закон джунглів. Сильніший з,їсть слабкішого, спритніший обдурить поквапливого. Демократія. Головне для держави аби ви справно платили податки на утримання апарату держави. Чи не виникає у вас крамольна думка, а навіщо мені саме така демократія?

Особливо відчуває на собі жорсткий подих демократії вітчизняне виробництво. На жаль, за останні роки наша промисловість була паралізована своєю новоствореною демократичною системою, яка більше займалась безплідним політиканством, ніж конкретними діями на користь вітчизняного виробника. Розірвавши діючий технологічний процес, піднявши ціни на енергоносії, впровадивши грабіжницьку, безпрецедентну в світі податкову політику, держава своїми руками загнала виробництво в пастку, зробила його боржником як між собою, так і перед новостворюваними комерційними банками. Висока собівартість виробленої продукції привела до того, що ми втратили ринки збуту не тільки у себе в державі, але й у країнах СНД.

Зупинивши виробництво, ми втратили можливість вирішення соціальних проблем як виробників, так і проблем забезпечення сфери науки, освіти, медицини, культури. Реальністю стало масове безробіття, банкротство підприємств, зростає заборгованість по зарплаті та розрахунках за енергоносії. В такому розвитку подій, безумовно зацікавлені ті зарубіжні демократи, яким вигідно перетворити Україну в сировинний придаток для найбагатших демократично-капіталістичних країн. Зацікавлені в цьому і доморощені "нувориші", яким в умовах демократичного хаосу і беззаконня в Україні легше грабувати власний народ, одночасно з допомогою пригодованих владних структур на місцях та засобів масової інформації, нав'язуючи трудівнику думку про неминучисть таких перемін.

Водночас втрачається і внутрішній ринок. За оцінками в 1990 році роздрібний товарообіг на 80 відсотків формувався за рахунок внутрішнього виробництва, а в 2006 році менше ніж на 30 відсотків. Виникла реальна загроза перетворення України на ринок збуту продукції іноземних фірм та дешевої робочої сили з важким тягарем екологічних, енергетичних, економічних проблем. Отакий результат палких закликів демократів.

Вище досягнення демократії - багатопартійність. Майже 130 партій на Україні. І всі як одна проголошують :"Тільки демократична держава має право на існування ! Демократія понад усе!" А що таке партія? Це певна частина громадян, які об,єднались навколо однієї ідеї та однієї мети - "Прийти до влади чи взяти владу." Яку владу? Державну. Над ким? Над народом! Виходить що всі у нас партії демократичні а її члени теж демократи. Деякі партії правда заявляють, що їм влада не потрібна. Блюзнірство. Або це заявляє не партія, а клуб веселих та кмітливих.

Звичайно можна заперечити намагаючись довести, що партії всі народні і складаються з кращих представників народу. Але щось не поспішає в партії простий трудовий люд. Адже в партіях (якщо ще вірити показникам при їх реєстрації в Мінюсті) на сьогодні лише біля 800тис. громадян з 47 млн. населення України. Менше трьох відсотків від дорослого населення. А ми з вами вже знаємо, що навіть 2 млн.999 тис. 999 дорослих громадян України (не рахуючи громадян до 18 років, а це ще з 10 млн. громадян) це ще не народ, що має якесь право. Це прохожі мешканці. То що нам говорити про якісь партії, чисельність яких в середньому по 7 тис. громадян ? Може це взагалі осередки якихось інопланетян? До того ж партії не підзвітні народу, то хіба вони можуть представляти народ України в демократичній державній владі? Правильно. Не можуть. Але дуже хочуть. А ви спитали у народу чи довіряє він вам? Ой як швидко влада псує бувших представників народу. Забули звідки вони вийшли в демократи. Та все прощає їм проголошена ними ж демократія!

Демократи кажуть, що треба структурувати суспільство. Що всі біди у нас від того, що ми не структуровані. "Червоне - то любов, а чорне - то журба". Що ж то за структуризація? Структуризація чого, кого?

Одні демократи гадають що треба провести політичну структуризацію. Тобто на кожного громадянина наклеїти бірку з надписом: націоналіст, комуніст, сіоніст, соціаліст, шовініст, інтернаціоналіст, фашист, атеїст, хохол, москаль, жид ... і т.і. , щоб влада зазделегідь знала кого і наскільки наділити демократією. Правда деякі кажуть, що це потрібно для розслідування, яка ж політична структура винна в злиденному житті народу, мабуть для того щоб знати скільки побудувати нових в,язниць та резервацій.

Другі демократи наполягають на люстраціїї... До речі, якщо провести люстрацію то прийдеться наймати для роботи закордонних демократів. Бо наші всі в багнюці...

Інші демократи наполягають на соціальній структуризації. Тобто створення багатокласового суспільства: багаті, бідні, середняки, жебраки, хазяї, пани, наймити, поміщики, банкіри, раби ...

Правда, деякі політичні партії (особливо праві соціалісти та ліві націоналісти) висовують брехливу теорію про можливість існування "надкласової", "чистої" демократії. Ця теорія проповідує відмову від класової боротьби за рахунок поступового реформування державної влади та суспільного ладу, мирного вростання капіталізму в соціалізм та навпаки. Ця зрадницька позиція задумана для одурманення трудового люду. Використовують для її впровадження різні форми: конституційну угоду, меморандум, Конституцію. Та такі угоди швидко розпадаються, як карткові будинки. Адже в них не закладають основного - думки та прагнення народу. Історія не знала і не знає існування подібних демократій.

В. Винниченко, "Відродження нації". Ч.2, стр176-177, Київ-Відень, 1920 р.

Виходить що влада (з грецької - kratos) у нас попереду, а народ (з грецької - demos) позаду. Тому політичну форму організації влади на Україні можна назвати - КРАТДЕМОНІЯ, що з грецької мови перекладається на українську мову як ВЛАДА НАД НАРОДОМ.

От до якого висновку призвели мої дослідження впровадження нової форми політичної розбудови в нашій рідній Україні. А як ви, вельмишановний читач, вважаєте?

Журналіст, політолог ОЛЕКСАНДР БОЖКО.

WWW.UA-PRAVDA.COM