Ось і минув ще один рік. Рік надій, рік обіцянок та розпачу, рік емоцій і недоречних, беземоційних свят. Рік запитань без відповідей та відповідей без запитань. Черговий рік втрачених надій, розчарувань. Минуло. Все це минуло. Вкрилися снігом твої сліди.... Спогади про минуле мені нагадують спогади про майбутнє. Ми вже звикаємо, що кожний минулий рік був для нас кращим ніж наступний. Нас до цього поступово привчають.  Привчають усі, хто хоч якось пристосувався зверху над нами у владних структурах. Для них дійсно кожний новий рік краще за минулий. Ми вже звикли до того, що кожного нового року нам розповідає гарну казочку новий глава Уряду під стару законодавчу мелодію самодіяльних композитирів з Парламенту та під диригуванням гаранта Основного Закону.

О. БОЖКО “СТАРІ ПІСНІ НОВОГО РОКУ !” 

Ось і минув ще один рік. Рік надій, рік обіцянок та розпачу, рік емоцій і недоречних, беземоційних свят. Рік запитань без відповідей та відповідей без запитань. Черговий рік втрачених надій, розчарувань. Минуло. Все це минуло. Вкрилися снігом твої сліди.... Спогади про минуле мені нагадують спогади про майбутнє. Ми вже звикаємо, що кожний минулий рік був для нас кращим ніж наступний. Нас до цього поступово привчають.

Привчають усі, хто хоч якось пристосувався зверху над нами у владних структурах. Для них дійсно кожний новий рік краще за минулий. Ми вже звикли до того, що кожного нового року нам розповідає гарну казочку новий глава Уряду під стару законодавчу мелодію самодіяльних композитирів з Парламенту та під диригуванням гаранта Основного Закону. При цьому текст, а вірніше зміст новорічної казочки, не змінюється. Все ті ж герої та героїні. І як у справжнісінький казці - чим далі в ліс, тим страшніше.

І все менше стає віри у людей у справедливість Закону чи в добрі наміри Головної влади. Тому і звертаються люди іноді поворожити до чергової "Конотопської відьми", до баби Параски Хоружівської або до  розкольника Філарета. Інші, шукаючи своєї долі,  запрягають чорних волів у підводу та й рухаються поволі подалі від хати, жебракуючи серед діяспори в ближньому і в далекому зарубіжжі.

Отак, чимчикуючи різними заморськими державами, а більшість людей строкатими шоп-базарами, наспівують вони з сумом старі пісні з реформованим, новоявленими поводирями, текстом. Отак і переходять із року в рік шлягери 90 років : - "Незалежна незалежність", " Конституція чия?", " Депутатський фокстрот", "Урядова поминальна", "Два кольори", " Ой там, на току, на базарі...", "Сяк, так було б до вечора дожить..." , тощо.

Як людина, яка має певне відношення до пісенної творчості, хочу коротко висловити своє бачення щодо змісту й організації виконання старих пісень чергового Нового року. Хітом останніх років можна визнати пісню "Ой, там на току, на базарі..." Виконується загальнонародним хором, незалежно від національності, віку, віросповідання та освіти. Ритм мелодії змінюється залежно від одержаного прибутку, порядності митників, присутності рекетерів, чергової постанови Уряду чи рішення місцевої влади. В тексті важливо своєчасно, не збиваючись з ритму, вигукнути "сто баксів", "двісті марок", "триста фунтів" і так далі. Завдяки нашій владі сьогодні ми всі стали професіональними торгашами.

Торгуємо всім. Політики – брехнею та бувшими переконаннями й гаслами, чиновники - своїм службовим "хабарницьким" становищем, директори--промисловці - обладнанням, що зосталося, та виробничими площадями, управлінці-селяни - землею і сільгосппродукцією, посередники - всім вищезгаданим та енергоносіями. Жінки - чоловіками, чоловіки - жінками, діти - зрадженим дитинством, влада - Україною. Найдешевший товар на цьому базарі - честь, совість, порядність. 

Серед ветеранів праці, воєн, безробітних та малозабезпечених, трудової інтелігенції, молоді і юнацтва, учнів та студентів стала дуже популярна старовинна пісня "Сяк, так було б до вечора дожить...."  Пісня виконується в неотопленій хаті, квартирі, гуртожитку при світлі каганців, у багатших бідняків - при свічці. В руках треба по можливості тримати кусень черствого хліба та печену картоплю. В приспіві можна використовувати слова славнозвісного Тараса Шевченка :" Думи мої, думи мої, лихо мені з вами...". Між рядками потрібно грати в дитячу гру :"Назовіть десять сортів ковбаси, сиру, овочів, фруктів...."

Щоб під час гри не опритомніти, виконавцям рекомендовано повторювати як молитву цитату з чергового Новорічного виступу Гаранта конституційного безправ,я: " Треба перейти від стратегії виживання до стратегії розв,язання масштабних завдань!". І все як рукою зніме. Ця пісня набула всенародної популярності і зайняла перше місце в популярній програмі "Пісня 2008 року".  

На столичному майдані Незалежності хор екс - Прем,єр - міністрів виконує "Урядову поминальну" на мелодію відомої москальської пісні про зайців: "А нам все равно..." Приспів виконується за текстом відомої казочки " Колобок": "Я від бабусі втік, я від дідуся втік, а від тебе, народе ..." Текст поминальної складається з урядових програм, постанов Парламенту та Указів Президентів. Арію божевільного виконує один із відсутніх в Україні Прем,єрів. Під час виконання навколо майдану збираються жебраки, каліки, бомжі, безробітні, сироти, наймити. Вони похмуро поглядають на сцену і поминають виконавців злим, не тихим словом. Під час виконання поминальної вперше працює тоталізатор: "Хто вгадає прізвище наступного Прем,єра? ". 

З відомого підземного переходу на майдані, під назвою "труба", дисонансом доносяться заздравні тости черговому Уряду. Це місцеві старі "нові" українці. Їм є за що, і на що прославляти кожного Прем,єра, кожний новий уряд. Поки ж вони відсижуються в "трубі" і з великим азартом грають в тоталізатор. Застави йдуть дорожчі за життя. Під час виконання художники пишуть портрети всіх Прем,єрів на згадку кожному бажаючому. 

"Незалежна незалежність" співається на мелодію національного гімну великим хором в складі чиновників з трьох гілок влади. На сцені встановлюється макет величезної груші з трьома гілками. На гілках сидять чиновники. Пісня виконується тільки на державній мові, але, що цікаво, з приспівом англоамериканською мовою. Після кожного приспіву на сцену вибігає представник місцевої мафії і щосили трусить грушу. Частина чиновників падає додолу, як гнилі груші, деяки встигають перестрибнути на іншу гілку влади. На вільні місця представник тіньового бізнесу розсаджує інших. Під час співу представники влади ходять з протягнутою рукою між слухачами і підспівують жалібними голосами: " Подайте на бюджет, Христа ради, хто скільки зможе!". 

Пісня виконується доти, доки МВФ, СБ чи ЄБРР не нададуть черговий транш - подачку. Представники націонал-буржуазних партій під час виконання пісні стоять на колінах обличчям на Захід, вкриваються помаранчевим потом і обливаються сльозами. Потім запис фонограми надсилається в усі кутки світу і виставляється рахунок за її використання іншими найнезалежними державами. Завершується твір гучними вигуками: " Геть, прокляті москалі, від Дону до Сяну!". В залі відлуння повторює "РУХуїсти довели народ до обману".

"Конституція чия?" Пісня співається тільки вночі на мелодію "Ой лопнув обруч, біля діжечки". Такий собі гопачок. Адже всі надіі, що Конституцію хто-небудь буде виконувати, і насамперед ії Гарант і можновладці, лопнули, як старий обруч. Виконує новітній шлягер зведений камерний хор комітетів Верховної Ради та Секретаріату Президента. Соліст – пан Президент!

На скрипках грають члени Конституційного Суду. Пісня виконується не менше як у трьох перших читаннях, при другому читанні супроводжується погрозливими репліками: "Рехферендум! Імпічмент! Вся влада Радам! Геть Совєти!" Всіх заспокоює новорічний голос відомого Гаранта: “Переконаний, наступного року продовжаться і прискоряться еволюційні позитивні зміни, але катаклізмів не буде, не буде і революцій, від яких Україна більш ніж натерпілася. Унаслідок політичної реформи, яку ми нарешті завершимо, система влади стане більш відповідальною, демократичною, більш європейською і тим самим - більш ефективною. Влада буде жорсткою і послідовною, аби не дати розхитати українського човна і зробити його розмінною картою в торгах чужих до України сил”.

"Депутатський фокстрот" виконується на мелодію відомої української пісні "Гуцулка Ксеня" з обов,язковим приспівом : " Не торкайтесь мене, недоторканого, не цілуйте мене, нецілованого, не турбуйте мене, затурбованого, голосуйте за мене – за всенародного!" Під час виконання депутати міняються між собою текстами, групами, фракціями, партійними квитками. Деяки умудряються з допомогою кулаків добитися від інших чистоти звучання.

Найбільш спритні бігають по залу, звично натискуючи на всі кнопки комп,ютерного музичного органу "Рада". Інколи, вони голосують за звичним жестом «Хайль» підніманням руки. Окремі, помічені білими хустками на лобі, встигають у цей час зайняти трибуну диригента чи проштовхнутись без черги у буфеті. Перед Новим Роком останні акорди фокстроту застають депутатів у літаку за маршрутом " Київ - Говерла - Канари" . Зал засідань пустіє, але поіменна реєстрація присутніх депутатів на табло "Ради" показує цифру 451! Гарно грають хлопці на органі! 

В Парламенті Ви почуєте дуже цікаві пісні. Наприклад, обидва Омельченки виконують дуетом відразу дві пісні: «Чи не той то Омелько» та «Грицю, Грицю до роботи!». Звітний хор депутатів-родичів Гаранта зі смаком виконує старовинну пісню «Та були в кума бджо… Ой-йой, ой-йой, бджоли!».

Голова парламенту виводить фальцетом «Коли б мені ступка та жорна», а лідер біло-блакитних з просоння наспівує: «Спать мені не хочеться, і сон мене не бере», хоча проспав все, що міг. Пан Шуфріч згадує про Єгипіт: «Мав я раз дівчиноньку!», а пан Луценко мріє: «Кину Кужіль на полицю!».

Пан Чечетов полюбляє: «Та орав мужик край дороги!», а пан Литвин згадує «Ой служив я в пана та першеє літо…».Хіт пана Зварича: «Здалека-є ми приїхали, коні на ся залюштали», а Тарас Чорновіл по мобільному наспівує Гаранту: «Ой ти знав, нащо брав міщаночку з міста!»

З Кабінету міністрів доноситься спів пані Тимошенко: « Я в матері одна була, гуляю я, гей, гуляю я!», а поверхом нижче пан Турчинов прогнозує: «Ой хмариться – дощ буде, признаюся вам, люди!».

У відповідь на ці урядові голосіння заспівав і я: «Ой не буде, ой не буде вище глоду лобода, ой не буде , ой не буде старше попа попадя!» 

 Серед політичних об,єднань дуже популярна пісня "Два кольори". Мої два кольори! Червоне - то любов, а чорне - то журба! Питання про кольори в суспільстві стояло раніше руба. Або ти жовтоблакитник, або червоний. Сьогодні в політиці існують вже всі кольори. Помаранчеві, біло-блакитні, зелені,   клімаксові (біло-червоні), малинові та інші.

Пісня виконується фракціями в парламенті, обома демонстраціями під час святкування Великої Жовтневої соціалістичної революції та на зібранні партійних та сексуальних меншин. "Біле братство", "Помаранчеві майданути", "Червоне козацтво", "Зелений світ", "Рожевий слід", "Блакитний снід"...  

Від такого розмаїття голова піде обертом. Залежно від партійної приналежності виконавців використовується різне кольорове освітлення сцени та гумові кулі з нацюцюрників, яки голосно лопаються від чергових популістських обіцянок. Та як там не було б, на мій погляд, єдиний колір що об,єднає сьогодні наше суспільство, - це білий колір довіри та віри, бо він об,єднує в собі всі кольори політичної райдуги. Віри в себе, своїх друзів і товаришів, довіри Конституції, представницьким та виконавчим структурам влади. 

Співучий український народе! Хто тебе тільки не знищував, не знущався над тобою, на яких тільки мовах не вчили тебе розмовляти й співати. Хто тільки не чубався на землях України. Однак ти, народе, все живий, і ще маєш надію заспівати своїх нових пісень про нове щасливе й довге життя, не забуваючи, звичайно, й старі пісні, які будуть історичними свідками для нащадків як застереження для нових поколінь.

Маю надію, що всі ми заспіваємо: "Живи, Україна! Прекрасна та сильна! На радість батькам, матерям. Живи, Україна! Надійна, всесильна! І слава твоїм трударям! "

Лауреат Всесоюзних та Всеукраїнських  конкурсів авторської пісні, журналіст  О.Божко  www.ua-pravda.com  

P.S.  Всі назви пісень відповідають дійсності.