Світ став іншим, реалії вимагають принципово нового погляду щонайменш на систему Європейської безпеки… Щодо України і її євроатлантичної інтеграції, то у Бухаресті програли Сполучені Штати з Віктором Ющенком. Україна нічого не втратила і не здобула. Не стала мішенню террористичних атак. І, що важливо, надовго відтерміновано, а може й назавжди, та перспектива, коли наші хлопці, тікаючи від зубожіння і бажаючи кращої долі собі та своїм близьким, захищали б інтереси чужинців по всій землі, окрім рідної, а потім «вантажем 200» поверталися додому…

БУХАРЕСТ: ЩО НЕ РОБИТЬСЯ – ВСЕ НА КРАЩЕ! 

Призначення віника. Його, зазвичай, використовують, для прибирання. Ним метуть вулицю чи замітають підлогу. Але кожного разу, використавши, все одно ставлять до кутка. А йому так хочеться відчути себе павичем…  

Приїзд президента США Джорджа Буша до Києва напередодні Бухарестського самміту НАТО мав засвідчити прихильність наддержави до політики і влади, уособленням якої є чета Ющенків. Президента США із дружиною та чисельною челяддю в українській столиці приймали як най- почесніших гостей.  Біля ганку Секретаріату Президента відбувалася офіційна церемонія зустрічі лідерів України та США Віктора Ющенка і Джорджа Буша. Під час виконання державних гімнів двох країн пролунав так званий салют націй, який складався з 21 артилерійського залпу. Дві чети, Віктор Ющенко і Катерина Чумаченко-Ющенко та Джордж Буш і Лора Буш засвідчили цей історичний момент, поставши перед камерами. Як уїдливо зазначили ряд ЗМІ, здається,  американців там було більше. 

Розпочалась зустріч президентів США і України, Джорджа Буша-молодшого з Віктором Ющенком у форматі «віч-на-віч». Як повідомили у прес-службі Президента України, лідери двох держав провели діалог зі стратегічних питань. На порядку денному питання двостороннього співробітництва у тих галузях, які становлять інтерес для США та України.  Уособилися міністр закордонних справ України Володимир Огризко з Держсекретарем США Кондолізою Райс. Дружин залишили наодинці. Їм, безумовно, було що сказати одна одній. Потім Лору Буш спрямували до музею Тараса Шевченка у Києві. Там їй подарували ексклюзивний «Кобзар». Звісно, першу леді США супроводжували Катерина Ющенко і дружина посла США в Україні Дебора Тейлор. Дійшла черга до українсько-американських переговорів у розширеному складі під головуванням президентів України та США. Підписали «Дорожню карту», що визначає перспективи двостороннього співробітництва на найближчу перспективу в політичній, безпековій, торговельно-економічній, енергетичній та гуманітарній сферах, а також у галузі науково-технічного та військового співробітництва.

Далі – прес-конференція, де Дж.Буш наголошує на непохитності своєї позиції щодо приєднання України до ПДЧ, що він і його команда працюватиме з усіма країнами – членами НАТО і переконуватиме їх, що членство України і Грузії в Альянсі вигідно, передусім, самим членам НАТО. «Моя зупинка тут повинна бути дуже ясним сигналом, що я виконую те, що я кажу», - наголошує Дж.БУШ. Не забув американський президент висловити і своє захоплення помаранчевою революцією (щось на зразок подяки собі). Президент Віктор Ющенко запевнює, що ми розуміємо, про яку ціну і про яке питання йде мова. Відбувся офіційний сніданок від iменi Президента України Віктора Ющенка і Катерини Ющенко на честь Президента США Дж.Буша і Лори Буш. Далі за протоколом – зустріч Прем’єр-міністра України Юлії Тимошенко з Президентом США Джорджем Бушем і Державним секретарем Сполучених Штатів Кондолiзою Райс.

Запланована зустріч Тимошенко з К.Райс у форматі «віч-на-віч». А далі «домашня заготівка» - наприкінці зустрічі американської та української делегацій Дж.Буш запропонував Юлії Володимирівні провести не передбачену програмою візиту зустріч у форматі «тет-а-тет». Це перший дзвіночок Ющенкові, але він його не почув… Адже, так хочеться вважати себе павичем… Самміт НАТО у Бухаресті… Перш ніж вести мову про події, що там відбувалися, аналізувати позицію учасників, причини і наслідки відбувшогося, може, слід пригадати відому формулу Маккіндера: «Той, хто контролює Східну Європу, контролює хартленд; хто контролює хартленд, той контролює світовий острів; хто контролює світовий острів, той контролює весь світ». У більш сучасному трактуванні ця теза звучить на кшталт: «Хто контролює Єевразійський хартленд — той контролює весь світ». Згідно такій формуліровці, північноамериканский, як і азійсько-тихоокеанський, центри сили сприймалися б як переферія, що звучить безглуздо, зазначив якось геополітик К.Гаджиєв.

Однак, не один раз російський президент Володимир Путін за часи своєї каденції давав підстави говорити про можливість вибудови вісі Франція-Германія-Росія і продовження її до Китаю… Інший російський геополітик І.Панарін наголошує, що Росія є хартлендом, центральним місцем планети, не тільки в географічному, а й в історіософському смислі. Тут знаходяться стяжки не тільки світового західно-східного простору, а й формаційного часу. Такі твердження набувають нового змісту, коли замислюєшся про глобальне потепління, передчікування потопу і нове велике переселення народів (по оцінках фахівців – чисельністю понад 200 мільйонів). Потрібні території, питна вода і земля, яка зможе прогодувати. У цьому сенсі задуматися б українським владоутримувачам (адже, нагадаймо, ми маємо 30 відсотків усіх світових запасів чорноземів).

Застерігаю, що маю на увазі не зачистку території України від українців на користь незваних гостей, яких так приваблюють родючі чорноземи і живильні джерела нашої з Вами Батьківщини. До речі, з приводу передчікування катастрофічних потрясінь, канал «РТР-Планета» третього квітня поточного року продемонстрував фільм «Всесвітній потоп як передчікування». Не дивлячись на висловлені гіпотези і геополітичний підтекст у фільмі, слід визнати, що динаміка геофізичних процесів на декілька порядків відрізняється від соціально-історичних. Можна говорити про неправомірні аналогії, проведені у матеріалі.

Однак… Дива на самміті НАТО в румунській столиці не сталося. Організація Північноатлантичного договору не досягла консенсусу щодо надання Україні Плану дій з членства в НАТО. На що сподівався Віктор Ющенко і Ко? На Сполучені Штати Америки, на ініціатора і впровадника ідеї членства України в НАТО. Однак йому вкотре вказали на місце…  Дж.Буш чесно дограв свою роль, ще раз утвердившись, що позиція США в Європі слабне швидше, аніж долар... Стара Європа постала проти диктату США, мабуть, дослухалася до Віктора Ющенка у частині: «Моє послання європейським націям: уважно прислухайтесь до голосу України, не повторюйте помилок, які визначають нашу історію. Працювати над побудовою вільної, незалежної, суверенної України є привілеєм не лише українців, але й відповідальністю Європи».  

Про свою відповідальність напередодні самміту заявляв прем`єр-міністр Франції Франсуа Фійон. «Франція не дасть зеленого світла на приєднання України та Грузії (до ПДЧ – ред.)», - сказав він. «Ми виступаємо проти приєднання України на Грузії до ПДЧ в НАТО, оскільки, на нашу думку, це є неправильною відповіддю на баланс сил в Європі», - наголосив Ф.Фійон.  «По суті, процес входження України у структури НАТО стане процесом побудови нової безпекової формули для Європи», - вважав Віктор Андрійович. З’ясуєтьсяться, що європейці мислять інакше. У румунській столиці риторика Віктора Ющенка не відрізнялася від попередньо сказаного ним. Адже реформи, на думку потрібні і можуть здійснюватися тільки під стимулом ПДЧ.

Мабуть, іншого шляху Глава української держави не бачить, адже можна «до кутка» потрапити. «План дій ставить чіткі вимоги щодо проведення широкого комплексу внутрішніх реформ. Україні такі реформи вкрай необхідні, оскільки спонукають досягати відповідності сучасним європейським стандартам у багатьох сферах життя», - відважно твердить він Le Monde. «Політична стабільність та демократичний розвиток суспільства – це умова «a priori». Але якраз у цих питаннях Україна не просто відповідає вимогам та критеріям, а й частково, можна сказати, «випереджає графік». Думаю, що наші партнери як в НАТО, так і в ЄС, поділяють таку точку зору», - наголошує Глава держави. – «Не менш важливим є досягнення стабільних показників економічного розвитку держави. Бо саме вони гарантують адекватний внесок України у рамках її співпраці не лише з НАТО, а й у перспективі з Європейським Союзом. Тому ми твердо налаштовані на досягнення усіх передбачених у цій сфері критеріїв».

Він ще не знає, що найближчим часом його твердження розіб’є в пух і прах федеральний канцлер Німеччини Ангела Меркель. Вона скаже, що Україна повинна спочатку прийти до внутрішньополітичного консенсусу з розглядаємого питання, тобто більшість населення України, а не тільки її правлячий режим, повинні висловитися на користь НАТО. Президент Франції Ніколя Саркозі визнає «легітимним» бажання Грузії й України приєднатися до НАТО, однак наголошуватиме, що для цього Тбілісі й Києву належить пройти шлях демократичних перетворень. «Ми продовжимо працювати з ними, підбадьорювати їх у проведенні демократичних реформ», - скаже Саркозі. 

Щодо економічної «готовності» України до євроатлантичної інтеграції висловився Глава представництва Еврокомісії в Україні Ієн Боуг, який підкреслив: «Я можу сказати, що ті реформи, які необхідно здійснити, аби вступити в НАТО, дуже схожі на ті реформи, які необхідно провести, аби приєднатися до Євросоюзу». Він звернув увагу на те, що Україні ще слід позайматися проблемами власності, реформ у судовій системі, держуправлінні і адмініструванні, вирішити питання корупції. Ющенку в ПДЧ відмовляють. Аби підсолодити пілюлю, Генсек Північноатлантичного Альянсу додав: «НАТО вітає євроатлантичні прагнення України й Грузії. Ми погодилися, що ці країни стануть членами Альянсу». За його словами, обидві нації роблять вагомий внесок в миротворчі операції Альянсу. Крім того, Альянс вітає демократичні реформи, які проводяться в Україні і Грузії, і ПДЧ стане наступним кроком для цих країн для членства в майбутньому.

Яап де Хооп Схеффер наголосив, що НАТО-Україна та НАТО-Грузія вступають у період інтенсивних політичних контактів на високому рівні для того, щоб вирішити питання, які залишаються для переходу до ПДЧ. «Ми доручили міністрам закордонних справ зробити оцінку досягнутого прогресу до грудня 2008 року. Міністри закордонних справ будуть наділені повноваженнями відносно прийняття рішення щодо заявки України і Грузії», - наголосив він.  Більшість аналітиків одразу звернули увагу, що таке рішення є нічим іншим, як ввічливою відмовою розглядати питання щодо приєднання України до Плану дій з членства в НАТО у найближчій перспективі. Таким чином, сподівання Ющенка виявилися, м’яко кажучи, перебільшеними.  

Але Віктор Ющенко результати самміту НАТО в Бухаресті розцінив на свій лад. Йому ніщо не завадило назвати відмову перемогою, мабуть радники підказали … Відтак, знов черговий «… ЕЦ»!.  «Це є саме перемогою», - наголосив Президент, відповідаючи на запитання, як він розцінює відстрочку до грудня розгляду заяви України про приєднання до Плану дій щодо членства в НАТО, мовляв, ніхто не проти. Що зробиш, треба ж якось виправдовуватися, адже кілька місяців уся державна машина працювала над питанням (яке заздалегідь, зрозуміло, було повітряною кулькою), до того ж, це приємно й країні, що протегувала Ющенка, тобто США. Водночас, яка гарна нагода спробувати пропаганду по-Геббельсу, аж до грудня місяця. А там гляди, і новий президентський термін замайоріє, мабуть, міркує собі Віктор Андрійович. Призначення віника і загроза кутка… 

Прикметно, що держави-члени Альянсу – противники і прихильники приєднання України до ПДЧ на Бухарестському саміті - чітко розділилися на Стару Європу на чолі із Німеччиною та Францією і США з країнами-сателітами. Двополюсность визнано і політично зафіксовано. Консенсусу досягнуто без і поза участю України, хіба що у якості подразника.  Бухарест чітко довів, що перспективи Альянсу у нинішній конфігурації примарні і не відповідають безпеці і країн-членів НАТО, і Європи в цілому. Одностайності між Старою Європою й рештою членами НАТО немає, а США – гравець на чужому полі.  

Світ став іншим, реалії вимагають принципово нового погляду щонайменш на систему Європейської безпеки… Щодо України і її євроатлантичної інтеграції, то у Бухаресті програли Сполучені Штати з Віктором Ющенком. Україна нічого не втратила і не здобула. Не стала мішенню террористичних атак. І, що важливо, надовго відтерміновано, а може й назавжди, та перспектива, коли наші хлопці, тікаючи від зубожіння і бажаючи кращої долі собі та своїм близьким, захищали б інтереси чужинців по всій землі, окрім рідної, а потім «вантажем 200» поверталися додому…  

Віктор Вірний, політолог, WWW.UA-PRAVDA.COM