КАКИЕ ПРАВА ЧЕЛОВЕКА В УКРАИНЕ? Отвечаем. Оказывается, судьи Украины абсолютно безграмотны. Решая судьбы простых людей, переступивших порог Закона, а особенно тех невинных, кто обвиняется Прокуратурой ложно, по сговору с милицией, на основе признаний, полученных сотрудниками милиции с помощью пыток и издевательств, они ещё и не знают основные постулаты Европейской Конвенции по правам человека. А что же они знают? Только расценки взяток за улаживание вопросов местного криминалитета? Возникает вопрос: - “Имеют ли право такие судьи вершить судьбами граждан Украины?” Оказывается, в нашей стране - имеют, да ещё какое право! Безнаказанное, беспредельное, по - понятиям. Заявление Н. Карпачевой: «Механизмом предотвращения пыток должен быть государственный орган со специальным статусом»

А. БОЖКО: СВЯТОШИНСКИЕ ОБОРОТНИ” В МАНТИЯХ И В МУНДИРАХ! Ч. 1, Ч.2

 (Актуально всегда. Из архива ЦЕНТРА)

 Под Киевом, В Конче – Заспе, начала работу международная конференция по вопросам применения Конвенции о защите прав и основных свобод человека в национальной судебной практике, сообщили "Обозревателю" в пресс-службе Минюста. В ходе конференции планируется рассмотреть проблемы отечественного гражданского права и криминального процесса в ракурсе Европейской конвенции по правам человека.

Как сообщил министр юстиции Украины Александр Лавринович, конференция станет промежуточным итогом проекта систематического изучения всеми украинскими судьями Европейской конвенции по правам человека. Согласно этому проекту, на протяжении 2004 - 2006 гг. Минюстом Украины совместно с Советом Европы было проведено 88 семинаров - тренингов для судей во всех регионах Украины. "Для нашей страны, которая хочет получить членство в ЕС, речь идет о намного большем комплексе задач, чем обычная адаптация соответствующих норм европейского права. Речь идет о формировании механизма эффективного применения адаптированного законодательства", - отметил министр юстиции. В работе конференции, которая продлится 2 дня, принимают участие судьи Европейского суда по правам человека, председатель Верховного Суда Украины Василий Маляренко, министр юстиции Украины Александр Лавринович и судьи Верховного Суда Украины.

 Дополнение от Центра. Оказывается, судьи Украины абсолютно безграмотны. Решая судьбы простых людей, переступивших порог Закона, а особенно тех невинных, кто обвиняется Прокуратурой ложно, по сговору с милицией, на основе признаний, полученных сотрудниками милиции с помощью пыток и издевательств, они ещё и не знают основные постулаты Европейской Конвенции по правам человека. А что же они знают? Только расценки взяток за улаживание вопросов местного криминалитета? Возникает вопрос: - “Имеют ли право такие судьи вершить судьбами граждан Украины?”

Оказывается, в нашей стране - имеют, да ещё какое право! Безнаказанное, беспредельное, по - понятиям.

 Вот, например, как изуродовали судьбу молодой девушки ТАТЬЯНЫ судьи Святошинского района г. Киева. В стенах Святошинского райсуда столицы вот уже второй год слушается дело об ограблении квартиры некой преступной группой. Но на скамье подсудимых – одна-единственная девушка, которой на днях едва исполнилось 18 лет. Два года назад ученица 10 класса столичной школы №158 Юлия М. решила, вместе с подругами подшутить над своей одноклассницей Юлией С. А поводом к розыгрышу послужило то, что их рассеянная сверстница забыла ключи в школьной раздевалке. Вот проказницы и взяли их, что называется, без спросу. Кому первому пришла в голову мысль напугать семью подруги барабашкой, девчонки уже не помнят. Зато сама идея им показалась весьма заманчивой. И вот в один из дней, открыв дверь с помощью оказавшегося у них ключа, девчонки залезли в квартиру и перевернули любимую вазу хозяйки. Проделав это несколько раз, подруги уже решили было заканчивать с шутками, как вдруг за столь неблаговидным занятием их застал сам хозяин квартиры – майор милиции в отставке Сергей С.

Задав приличную трепку “барабашкам”, он принялся обрабатывать насмерть переруганных непрошеных гостей: ежели, мол, не напишите расписку о том, что взяли в квартире крупную сумму в долларах, то тюрьмы вам не миновать. Под диктовку рассерженного дядьки девочки там же, в квартире, и написали собственноручно то, что он них потребовал. Тут же глава семейства позвонил матери Тани Н. и, изложив суть дела, потребовал быстро принести необходимую сумму. А ежели, дескать, она этого не сделает, он “достанет погоны и тогда, мол, вашей семье точно не сдобровать”. 

Женщина, собрав последние деньги, со всех ног ринулась вызволять свое чадо. Однако не на шутку распалившийся глава семейства успокаиваться на этом не стал и вызвал милицию. Прибывшие на место происшествия коллеги быстро составили протокол по факту грабежа, а то обстоятельство, что мать “преступницы” принесла деньги, отнесли к разряду доказательства вины подружек. 

"Резонансное дело” быстро передали в суд Святошинского района, где судья, ознакомившись с материалами и от души посмеявшись над обстоятельствами дела, направил его на дополнительное расследование. Когда же оно вновь вернулось обратно, им уже занялся другой молодой служитель Фемиды. Дождавшись совершеннолетия Татьяны Н., Святошинский судья поместил девушку в столичное СИЗО №13. При этом реальных доказательств по делу суд так и не узрел. Равно как и не отреагировал на положительные характеристики из школы, института, места работы, характеризующие Татьяну лишь с хорошей стороны.  

Девушка, с золотой медалью окончившая школу, успешно училась в Международном университете развития, подрабатывала в больнице. Словом, занималась, как принято говорить, общественно полезным трудом. Надо ли говорить, что помещением её в СИЗО Святошинский судья поставил крест на ее образовании, сделав из 18-летней гражданки Украины преступницу еще задолго до решения суда.  

А что же “пострадавший”? Оказывается, все это нанесло ему огромный моральный ущерб, и он быстро оценил свои жестокие страдания на сумму в пять тысяч гривен, который, судя по всему, судья собирается удовлетворить. Кстати, в том же Святошинском районе несколько лет назад произошло зверское убийство 26-летнего парня. Однако, несмотря на то, что суд осудил одного из убийц, второй – некий П. до сих пор спокойно разгуливает на свободе. При этом правоохранительные органы “в курсе” того, где находится преступник. Вот только когда им его искать, если есть дела попроще и подоходней. Соседи же бедной женщины, хорошо знающие так нескладно решившую пошутить когда-то девчушку, лишь качают головой, приговаривая в такт: мол, закон у нас – что дышло... Наталья Кружилина Proua.com  

Или возьмём другой пример из деятельности судей Святошинского района г. Киева.  Это уникальное дело, где Суд не имел и не имеет доказательств в совершение подозреваемым преступления, но, находясь в сговоре с руководством РОВД и Прокуратурой, пытается спасти от справедливого суда сотрудников МВД за применение пыток и издевательств над подозреваемым. Фамилии сотрудников МВД принимающих активное участие в этой трагедии настоящие.

В редакцию поступили документы, зафиксированные официальными правоохранительными органами. Они позволяют нам заявить, что в Украине, а в частности, в Святошинском РОВД г. Киева продолжает действовать установившаяся в органах МВД традиция беспредела и безнаказанности по отношению к гражданам Украины.  Оперативники и следователи продолжают издеваться над народом, безнаказанность и круговая порука царит в Райотделах. "Оборотни" в форме МВД уверенны, что их не возможно наказать. Отсюда гибель и инвалидность сотен невинных граждан, убийства журналистов и предпринимателей, и просто честных и порядочных граждан.

Мы об этом писали, пишем и будем писать в рубриках нашего Издания “Милиционера от бандита отличает только форма” и “Святошинские оборотни в погонах!” о нарушении прав человека сот рудниками МВД. У вас есть возможность прочитать эти материалы на сайте WWW.UA-PRAVDA.COM

 Как доказательство важности поднятой нами проблемы в обществе, приводим пример фрагмента передачи на телевидение СТБ 17.11.03. Кстати, в этот день, программы по проблеме применения органами МВД пыток транслировались также на других телеканалах Украины. Содержание фрагментов ПЕРЕДАЧИ: “….Жертвы пыток милиции говорят: - “Раз ударят, два ударят, а потом привыкаете...” Милицейской пытки и издевательств за решеткой у нас не замечают разве что Прокуратура и Суды. Применение пытки украинскими “милиционерами” во время дознания и следствия - массовое и систематическое явление, - утверждают правозащитники. При чем жестокость в участках, даже если ее удается доказать, остается, большей частью, безнаказанной. Впрочем, в Министерстве внутренних дел на это возражают и говорят об единичных случаях милицейских пыток. В Украине милиционеры прибегают к пытке каждый день и везде, - твердят правозащитники. Кое-где подвергают пытке женщин и даже детей.

Харьковчанину Евгению Бочарову, чтобы он сознался в несовершенном преступлении, пришлось пережить целый спектр следственных экспериментов. Наибольше его поразил так называемый метод слоника.

 Рассказывает Евгений БОЧАРОВ - жертва милицейской пытки. “Посмотрите. Это всем известный противогаз. Сюда вкручивается пробка, в ней маленькое отверстие. Надевают на голову, сначала закрывают отверстие. Когда в легких заканчивается воздух, и человек начинает задыхаться, сразу же вставляют зажженную сигарету. И первый вдох - сразу идет дым. Буквально три - четыре сигареты - и человек подпишет все на свете. Правозащитникам истинно известные 24 разновидности милицейской пытки. Многие из них тщательно унаследованные еще от времен НКВД. Наиболее распространенными являются способы пыток, где используют наручники. Причем фантазии у милиции относительно их применения безграничные. На жаргоне все способы имеют свои циничные названия. Например, истязание холодной водой на морозе названное методом имени генерала Карбышева.

До сих пор в Украине ни единый живодёр в погонах не испытал за свои преступления более или менее серьезного наказания. Правозащитники говорят, что здесь действует так называемая корпоративная солидарность милиции, прокуратуры и судов”.

 Говорит НИНА КАРПАЧОВА - Уполномоченный Верховной Рады Украины по правам человека “Свыше 300 уголовных дел было возбуждено против сотрудников милиции за применение пыток, но что бы произошла реальная неотвратимость наказаний, то здесь у нас в стране огромная проблема. Практически по всем таким уголовным делам присуждают символические виды наказаний, или условно-досрочные”

На сегодня к украинскому Омбудсману обратилось уже свыше 12 тысяч людей, которые стало объектами разнообразных пыток со стороны милиции. Но, зная масштабы запуганности народа блюстителями порядка, правозащитники предполагают, что на самом деле жертв истязаний в несколько раз больше….”

 А вот свежее заявление Уполномоченного ВР по правам человека.

Как применяют пытки сотрудники Святошинского РОВД можно убедиться так же из следующего материала.

Рассказывает подследственный А.: ..….На мои заявления, что я не виновен и прошу адвоката, Савенко мне ответил: "Хрен тебе, а не адвокат. Если не сознаешься по-хорошему, то сознаешься все равно. Будешь висеть на "ломе", пока не признаешься". После этого Савенко приказал своим оперативникам, чтобы мне связали руки под ногами толстой шлейкой, заложив под нее рукава спортивной куртки. Затем они взяли в кабинете железную вешалку, просунули ее между моих рук и ног и подвесили меня между стулом и столом. Я начал кричать, что я не виновен, чтобы меня отпустили и не мучили. На это Савенко и Попович сказали, что ответ не верный и начали меня раскачивать, чтобы было больнее. В таком положении я потерял сознание. Тогда, Гарбовский обращаясь к своим коллегам, сказал: "Давай, как в прошлый раз повесим на "ласточку", тогда он сознается". После чего, начал бить меня рукой по лицу и ногами по моим ногам. Так как, я находился на полу, то он схватил меня за ноги, снял с меня кроссовки и заломив ноги начал бить по пяткам резиновой дубинкой, затем схватил меня за волосы начал таскать меня по полу. На следующий день меня вывел из камеры Савенко и завел к себе в кабинет. Он закрыл занавески на окне в кабинете и приказал мне раздеться. После этого меня поставили "на растяжку" и начали бить и заставлять подписать бумаги о признании вины или написать явку с повинной. Я отказался вообще что-либо говорить и попросил, чтобы позвонили домой родителям, что бы они прислали адвоката. На эти мои слова Савенко отреагировал тем, что схватил толстую книгу и начал ею бить меня по голове. Я начал кричать. Второй оперативник Гарбовский закрывал мне своими руками рот, чтобы не было слышно криков. Я терпел эти издевательства, сознание начало мутиться. Тогда один из оперативников, не знаю, кто именно, сказал: "Давай на дубинку наденем презерватив и засунем ему в зад! Тогда он все признает!".

ЭТО было последней каплей, и я не выдержал. Я сказал: "Пишите все, что хотите, я подпишу". 

 Я подписал все, что написали оперативники ТОМ №1. Меня так изувечили, что писать я не мог, у меня были порваны связки, и пальцы рук не слушались. Я сказал Гарбовскому, который якобы снимал с меня первые показания, что не могу писать, руки покалечены. На это, он мне ответил: "Подписывай, как можешь". Я взял ручку и написал под диктовку Гарбовского все, что он мне приказал. Я не мог ни куда пожаловаться, ни от кого получить помощи, так как ко мне не допускали ни родителей, ни адвоката. Писать я не мог, руки болели, бумаги у меня не было, и ее мне никто не давал.

Я надеялся найти защиты у следователя. Когда, мы остались со следователем Самойленко в кабинете вдвоем, я заявил ему, что я ни в чем не виноват, что не совершал этого угона, и что меня били и заставили подписать эти бумаги. Я показал ему мои изуродованные руки, на что Он сказал, что он ничего не знает, может быть, они у меня всегда такие, и начал меня уговаривать, что бы я не сопротивлялся и не мешал следствию.

 Минут через 20 в камеру пришел дежурный и вывел меня в коридор, там стояли Савенко и Гарбовский, те, что меня били, они вывели меня из РОВД, посадили в машину и повезли в ТОМ № 1. Приехав в ТОМ № 1, меня завели в кабинет, мои мучители взяли резиновые дубинки и начали бить меня, куда попало. Я начал кричать, но такие крики никого видимо, в ТОМ №1 не удивляют, никто не пришел мне на помощь….”. В настоящее время продолжается Суд над этим человеком. Практически все Свидетели подтверждают не виновность подследственного и факт применения к нему пыток. Но тогда выходит, что надо судить "Святошинских оборотней в погонах"? Пойдёт ли на это Святошинский районный СУД и Прокуратура? Восторжествует ли Закон и Справедливость? У авторов есть сомнение. Ведь больше половины судей – это бывшие оперативники и следователи РОВД. Оборотни в погонах натянули на себя мантии справедливости, но под мантиями осталось их “живодёрское нутро”. Унизить, оскорбить, обесчестить простого человека. Это нутро лезет у них наружу. Прёт и распространяет зловонный запах насилия на всю округу…. На всю Украину! Недаром в народе говорят: “Пришёл судья, беда! Отворяй ворота!”

Тем более что фамилия у Председателя Святошинского Суда по случайному(?) совпадению– БЕДА!

 “СВЯТОШИНСКИЕ ОБОРОТНИ” В МАНТИЯХ! Ч. 2 

ЭТО ПРОДОЛЖЕНИЕ МАТЕРИАЛА – "СВЯТОШИНСКИЕ ОБОРОТНИ" В МАНТИЯХ! Ч. 1

Для установления полной и правдивой картины действий судьей "Святошинского суда" мы приводим текст Заявления адвокатов ОДНОГО подсудимого в Верховный Суд Украины. ( О его незаконном ЗАДЕРЖАНИЕ И ПРИВЛЕЧЕНИЕ к Суду вы можете прочитать в материале - "Святошинские оборотни в погонах ч.1, ч.2, ч.3). На наш взгляд, содержание текста Заявления подтверждает существование преступного сговора между руководством и сотрудниками МВД, Прокуратуры и Суда Святошинского района г. Киева.

Это и понятно. Ведь на скамье подсудимых должны сидеть те, кто сегодня наделён властью обвинять и судить невинных граждан Украины. Эти “оборотни” в мантиях практически повсюду калечат судьбы людей. Ведь больше половины судей – это бывшие оперативники и следователи РОВД. Оборотни в погонах натянули на себя мантии справедливости, но под мантиями осталось их “живодёрское нутро”. Унизить, оскорбить, обесчестить простого человека. Это нутро лезет у них наружу. Прёт и распространяет зловонный запах насилия на всю округу…., на всю Украину!

Впрочем, как такие судьи ведут суды - судите сами…. …..

Голові Верховного Суду України
Копія: Голові Святошинського районного суду
м.Києва М. БІДІ……………………………………………………………………….
адвоката Федорова Олега Йосиповича
(04050, м.Київ-50, вул.Дегтярівська, 6)
та К.К.К.
захисників підсудного Н.Н.Н.,

З А Я В А про відвід суду та зміну підсудності

У провадженні судді Святошинського районного суду м..Києва Ясельського А.М. знаходиться кримінальна справа за обвинуваченням Н.Н.Н. за ст.ст. 289,ч.2, і 185,ч.2, КК України. Раніше дана справа вже розглядалась по першій інстанції у Святошинському районному суді м. Києва в лютому-травні 2003р. і була повернена 20.05.03р. суддею Немировською Г.В. на додаткове розслідування (а.с.215-216). Однак, під час додаткового розслідування слідчий відділ Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві, на порушення вимог ст.403 КПК України, не виконав в повному обсязі вказівок, викладених в постанові Святошинського районного суду м..Києва від 20.05.03р., і 05.09.03р. знову направив кримінальну справу через прокурора до суду з обвинувальним висновком (а. с.337-349). Після повторного прийняття справи до свого провадження Святошинським районним судом м..Києва його працівниками були вчинені численні неправомірні дії, які свідчать про упередженість та необ'єктивність цього суду щодо розгляду даної справи.

Не виключаємо, що така поведінка судових працівників викликана тією обставиною, що по даній кримінальній справі запобіжний захід підсудному Н.Н.Н. у вигляді взяття під варту обирав сам голова районного суду (а.с.68-68зв.), який тепер може побоюватись, що у разі винесення Н.Н.Н. судом виправдувального вироку чи закриття справи за реабілітуючими підставами слідчим органом (після можливого повернення справи на додаткове розслідування), він нестиме особисту відповідальність за не досить обгрунтоване взяття підсудного під варту. Вищезазначені незаконні дії працівників Святошинського районного суду виразились у наступному: При надходженні даної справи до суду голова Святошинського районного суду м.Києва Біда М.А. не доручив вести цю справу судді Немировській Г.В., яка вела її раніше, добре знала матеріали справи і могла перевірити повноту виконання органом досудового слідства вказівок суду при попередньому поверненні справи на додаткове розслідування.

Навпаки, голова суду доручив цю справу не їй, а молодому судді Ясельському А.М. (а.с.351), який раніше працював у прокуратурі Святошинського р-ну м.Києва (що зацікавлена у винесенні щодо Н.Н.Н. обвинувального вироку) і зберіг дружні стосунки з її працівниками.Конкретні дії судді Ясельського А.М. під час підготовки справи до розгляду та у судових засіданнях, дійсно, показали його однобічну прихильність до сторони державного обвинувачення, упередженість (з обвинувальним ухилом) щодо підсудного та неприховану ворожість до сторони захисту. Це виявилося, зокрема, у тому, що суддя Ясельський А.М. на протязі тривалого часу, від дня одержання справи у своє провадження до судового засідання 30.09.03р., умисно не допускав К.К.К. до виконання нею своїх функцій захисника (зокрема, не дозволяв їй знайомитись з матеріалами справи та зустрічатись з підсудним), незважаючи на те, що вона була допущена до участі у справі в якості захисника значно раніше – під час закінчення досудового слідства (а.с.329), і на те, що вона була офіційно зазначена захисником у додатку до обвинувального висновку - списку осіб, що підлягають виклику до суду (а.с.348, - в зв’язку з чим, той же суддя Ясельський А.М. викликав її повісткою на попередній розгляд справи).

При цьому суддя Ясельський А.М. і голова Святошинського районного суду м.Києва Біда М.А. проігнорували не лише усні звернення до них захисника К.К.К. але й її письмові заяви щодо порушення її прав від 11.09.03р. (а.с.353) та 16.09.03р. (а.с.354-354зв.), а також письмову заяву з цього ж приводу підсудного Н.Н.Н. від 23.09.03р. (а.с.359). На порушення вимог ст.ст. 240, 43, 262, 263 КПК України, на попередній розгляд справи 16.09.03р. не було доставлено ув’язненого підсудного Н.Н.Н., внаслідок чого останній не мав змоги на цій стадії судового розгляду справи особисто підтвердити суду залишення ним повноважень захисника за своєю матір’ю К.К.К. До виконання функцій захисника К.К.К. змогла приступити лише на судовому засіданні 30.09.03р., під час якого судом було оформлено її повторний допуск до участі у справі (а.с.365зв.).

Внаслідок вищеописаних незаконних дій судових працівників захисник К.К.К. була штучно позбавлена права взяти участь у судових засіданнях 16.09.03р. (а.с.352) і 29.09.03р. (а.с.360-361зв.) та не змогла підготуватися до ведення захисту підсудного до чергового судового засідання, що відбулось 30.09.03р. Заяву підсудного від 29.09.03р. про відвід судді Ясельського А.М. (а.с.361), в зв’язку з його вищенаведеними неправомірними діями, голова районного суду Біда М.А. безпідставно залишив без задоволення (а.с.362). На судовому засіданні 30.09.03р., при введенні К.К.К. в число учасників судового процесу, суддя Ясельський А.М., грубо порушивши вимоги ст.ст. 287, 53 КПК України, не оголосив їй склад суду та інших учасників судового засідання, не роз’яснив К.К.К. її право на відвід та не спитав її, чи заявляє вона відвід кому-небудь із оголошеного складу. Далі суддя Ясельський А.М., на порушення вимог ст.296 КПК України, не опитав учасників судового процесу (в тому числі, К.К.К.) про наявність у них яких-небудь клопотань до початку судового слідства. На заперечення адвоката Федорова О.Й., в порядку ст.260,ч.2, КПК України, з приводу необхідності дотримання суддею вищевказаних процесуальних процедур, суддя Ясельський А.М. у грубій різкій формі відповів йому відмовою та розпочав судове слідство, намагаючись швидко перейти до допиту підсудного.

Лише після неодноразових повторних заперечень адвоката та відмови підсудного давати покази, поки не будуть дотримані вищевказані процесуальні процедури, суддя Ясельський А.М. змушений був надати адвокату Федорову О.Й. слово для заявлення усного клопотання. У своєму клопотанні, серед інших питань, адвокат попросив суд, надати, нарешті, захиснику К.К.К. можливість висловити свою думку з приводу наявності чи відсутності у неї відводу щодо складу суду та інших учасників процесу (а.с.366зв.). Лише після цього клопотання адвоката суд вислухав думку захисника К.К.К. щодо відводу та прийняв від неї письмову заяву про відвід судді Ясельського А.М. (а.с.363-364). У задоволенні вказаної заяви захисника К.К.К. від 30.09.03р. про відвід судді головою Святошинського районного суду Бідою М.А. теж було необгрунтовано відмовлено (а.с.369). На клопотання адвоката Федорова О.Й. у судовому засіданні 30.09.03р. про відкладення розгляду справи на 2-3 тижні для надання обом захисникам можливості повністю вивчити матеріали кримінальної справи, зробити з них всі необхідні виписки та разом з підсудним належним чином підготуватися до захисту (а.с.366зв.) суддя Ясельський А.М. фактично відповів відмовою, надавши захисникам на зазначені цілі замість кількох тижнів лише один день (а.с.368). У зв’язку з повторними грубими порушеннями суддею Ясельським А.М. прав захисників, а саме: на заявлення відводів (ст.287 КПК України), на заявлення клопотань в будь-якій стадії процесу (ст.ст. 48,п.8, 266,ч.1, 296 КПК України), на належну підготовку до захисту (ст.255,ч.1, КПК України), обидва захисники 01.10.03р. знову подали письмові заяви про відвід судді Ясельського А.М. (а.с. 372-373, 374-375).

На жаль, ці заяви голова районного суду Біда М.А. в черговий раз безпідставно залишив без задоволення (а.с.376). Під час судового засідання 02.10.03р. суддя Ясельський А.М. знову допустив порушення прав підсудного на захист. Так, на клопотання захисника К.К.К. про відкладення розгляду справи у зв’язку з хворобливим станом здоров’я підсудного, у якого на цей час був флюс і від зубного болю підсудний не міг адекватно сприймати судовий процес та належним чином здійснювати свій захист (а.с.382зв.-383), суддя Ясельський А.М. неправомірно відповів відмовою (а.с.383зв.). Клопотання захисників про надання їм дозволу при вивченні матеріалів справи застосувати (замість переписування рукописним способом необхідних для захисту документів) ксерокопіювання за їх власні кошти і тим самим прискорити процес підготовки до захисту (а.с.377-378) суддя теж безпідставно залишив без задоволення (а.с.382). В той же час, суд задовольнив клопотання державного обвинувача про зміну порядку дослідження доказів по справі (а.с.380зв.-381) і постановив терміново допитати в першу чергу (тобто, до допитів підсудного, потерпілого та свідків) гр-на Кал... О.В., який взагалі не був заявлений в якості свідка у додатку до обвинувального висновку - списку осіб, що підлягають виклику до суду (а.с.348), та ніколи раніше не допитувався по даній кримінальній справі.

При цьому суд проігнорував заперечення захисників та підсудного щодо можливості допиту Кал... О.В. саме цього дня і в цій обстановці, оскільки він прибув до суду не добровільно, а був доставлений у примусовому порядку, причому не з місця проживання, а із спецприймальника, і не конвойною службою міліції, а оперативними працівниками Святошинського райуправління міліції Сіренко Ю.В.та Кіндарсом І.І.(тобто, тими самими особами, які, за словами підсудного, на протязі 15-18 листопада 2002р. піддавали Н.Н.Н. тортурам та жорстоким знущанням з метою примушення до підписання потрібних їм показів – а.с.224зв.,282, а Сіренко Ю.В., крім того, у травні 2003р. незаконно затримав гр-на Кал... О.В. і на протязі тривалого часу насильно утримував його з метою перешкодити його явці в суд і дачі ним самостійних добровільних показів на користь підсудного – а.с.271-272, 281зв.-282). Таким чином, вищевказані оперативні співробітники міліції є заінтересованими особами по даній справі, оскільки особисто зацікавлені у винесенні обвинувального вироку щодо Н.Н.Н. (з метою підтвердження успішних показників своєї службової діяльності) та зацікавлені в ухиленні від притягнення їх до відповідальності за насильницькі дії щодо підсудного.

Незважаючи на ці обставини, суддя Ясельський А.М. не видалив їх із залу суду при допиті Кал... О.В., надавши їм тим самим можливість чинити психологічний тиск на свідка Кал... О.В. своєю присутністю. Сам Кал... О.В. при допиті в суді мав вигляд побитої та заляканої людини, відповідав невпевнено та розгублено. Доводи захисників про те, що Кал... О.В. слід допитувати в один день зі свідком А.А.А. (оскільки вони спілкувались між собою в період першого судового розгляду справи і в їх показах можуть бути протиріччя, які суду знадобиться вирішувати), теж були безпідставно відхилені судом, а в задоволенні клопотання від 02.10.03р. про допит свідка А.А.А. (покази якого на досудовому слідстві виправдували підсудного) було неправомірно відмовлено під дивним приводом, що свідок А.А.А. “має постійне місце проживання” (а.с.382зв.). Оскільки покази свідка Кал... О.В. у вищеописаних умовах допиту в суді 02.10.03р. протирічили його добровільній, нотаріально посвідченій заяві на ім’я суду під час минулого судового розгляду справи (а.с.379), адвокат Федоров О.Й., для встановлення причини цих протирічь, задавав свідку питання щодо обставин його незаконного затримання працівниками міліції в період першого судового розгляду справи, а також обставин його затримання, утримання у спецприймальнику та доставки в суд у період даного судового розгляду.

Проте ці суттєві питання суддя Ясельський А.М. неправомірно відхиляв. З метою належної оцінки судом вищезазначених протирічь у свідченнях Кал... О.В. та досягнення повноти дослідження в цьому питанні, захисник К.К.К. заявила клопотання (а.с.388) про приєднання до матеріалів справи касети із записом розмови Кал... О.В. із сім’єю Н.Н.Н. в період минулого судового розгляду справи, а також текстової розшифровки цього запису. Однак, на порушення вимог ст.22 КПК України про всебічність, повноту та об’єктивність дослідження обставин справи, суддя Ясельський А.М. це клопотання теж безпідставно залишив без задоволення (а.с.388зв.). У період між судовими засіданнями 02.10.03р. та 09.10.03р. суддя Ясельський А.М. та голова Святошинського районного суду м.Києва Біда М.А. знов грубо порушили процесуальні права захисника К.К.К. Так, 02.10.03р., після закінчення судового засідання, вона звернулась з письмовою заявою до судді Ясельського А.М. про надання дозволу на побачення з підсудним. Проте суддя відмовив їй у наданні такого дозволу під приводом необхідності для неї вивчити спочатку матеріали кримінальної справи. При цьому суддя Ясельський А.М. відмовився накласти свою резолюцію на письмовій заяві захисника та відмовився у неї цю заяву прийняти. Після її подальшого звернення в той же день з цією письмовою заявою до голови Святошинського районного суду Біди А.М., останній також відмовив їй у видачі дозволу на побачення, посилаючись на ту ж мотивацію судді Ясельського А.М. При цьому голова суду також відмовився накласти резолюцію на її заяві або прийняти у неї дану заяву.

При подальшому зверненні захисника К.К.К. в той же день у канцелярію районного суду, співробітник канцелярії Єремєєва теж відмовилась прийняти у неї вказану заяву та зареєструвати її, під приводом, що подібні заяви через канцелярію не передаються, а вирішуються безпосередньо суддею, який веде справу. В результаті описаних незаконних дій працівників Святошинського районного суду м.Києва захисник К.К.К. була вимушена цю свою заяву вислати в той же день на адресу районного суду по пошті (а.с.392). Після цього, на протязі наступного періоду часу, коли К.К.К. кожен робочий день одержувала в канцелярії суду кримінальну справу та ознайомлювалась з нею, ніхто її про результати розгляду її заяви від 02.10.03р. не повідомляв. Таким чином, з вини посадових осіб Святошинського районного суду м. Києва захисник К.К.К. не змогла до наступного судового засідання виконати ту частину підготовки до захисту, яка складається з особистих побачень захисника із підсудним. У зв’язку з вищенаведеними подальшими грубими порушеннями судом прав захисників та підсудного, а також у зв’язку з неодноразовими безпідставними відмовами голови Святошинського районного суду задовольнити наші відводи щодо судді Ясельського А.М., ми були змушені 13 жовтня 2003р. звернутися до голови апеляційного суду м.Києва із заявою про відвід всьому складу Святошинського районного суду м.Києва та зміну підсудністі по справі. Додатковою підставою для заявлення нами цих вимог послужила письмова заява свідка А.А.А. (батька підсудного Н.Н.Н.) на ім’я голови апеляційного суду м.Києва від 13.10.03р. У цій заяві А.А.А. розповів, що після закінчення досудового слідства 03.09.03р. його запросив для бесіди начальник слідчого відділу Святошинського РУ ГУ МВС України в м.Києві підполковник міліції Критьєв Г.В. і в розмові з ним повідомив, що долю його сина і цієї кримінальної справи уже заздалегідь визначено (у вигляді обвинувального вироку та суворого покарання) на спільній зустрічі голови Святошинського районного суду м.Києва Біди М.А., заступника прокурора району (очевидно, Сіденка О.І.) і вищезазначеного Критьєва Г.В.

Начальник слідчого відділу Критьєв Г.В. повідомив А.А.А., що деяке зменшення судом строку покарання його синові можливе (за взаємною домовленістю вищевказаних трьох посадових осіб) лише в тому разі, якщо підсудний Н.Н.Н. визнає свою винність в інкримінованих йому злочинах. Вищеописану розмову з начальником слідчого відділу Критьєвим Г.В. свідок А.А.А. записав на диктофон і бажав надати цю касету із записом, а також його текстову розшифровку, судовим органам для приєднання до матеріалів даної кримінальної справи. Таким чином, заява А.А.А. свідчила про наявність у правоохоронних та судових органів Святошинського району м. Києва наперед визначеної упередженості та необ’єктивності (з обвинувальним ухилом) щодо підсудного по даній кримінальній справі та наявність попередньої незаконної домовленості керівництва судових та правоохоронних органів району щодо винесення обвинувального вироку підсудному Н.Н.Н..

Із заяви А.А.А. витікала необхідність допиту в якості свідків по даній кримінальній справі начальника слідчого відділу Святошинського РУ ГУ МВС України в м.Києві Критьєва Г.В., заступника прокурора Святошинського району м.Києва Сіденка О.І. і голови Святошинського районного суду м. Києва Біди М.А., а також необхідність проведення службового розслідування вищими інстанціями щодо перелічених посадових осіб. Однак об’єктивне, повне та всебічне дослідження судом вищевикладених обставин та обставин злочину, інкримінованого підсудному, можливе було лише за умови передачі даної кримінальної справи до іншого судового органу, оскільки суддя Ясельський А.М. (а в разі його заміни – будь-який інший суддя цього суду) є підлеглим майбутнього свідка по кримінальній справі - голови Святошинського районного суду м.Києва. Вищевикладені обставини вимагали безумовної зміни підсудності по справі та передачі її до іншого суду, однак, на жаль, керівництво апеляційного суду м.Києва теж безпідставно відмовило в задоволенні нашої заяви про зміну підсудності (копія відповіді додається). Одночасно голова Святошинського районного суду в черговий раз необгрунтовано відмовив щодо відводу судді Ясельського А.М. На черговому судовому засіданні 21.10.03р., згідно нашого повторного клопотання, був нарешті допитаний свідок А.А.А., який, крім інших показань по суті справи, дав покази щодо вищезгаданої бесіди 03.09.03р. з начальником слідчого відділу Святошинського РУ ГУ МВС України в м.Києві Критьєвим Г.В.

При цьому свідок А.А.А. повністю підтвердив ті обставини, про які він розповів раніше у своїй заяві на ім’я голови апеляційного суду м.Києва від 13.10.03р. та знов виразив впевненість в упередженості та необ’єктивності Святошинського районного суду м.Києва при розгляді даної справи. Таким чином, в результаті дачі показів А.А.А. в суді необхідність виклику в судове засідання по даній кримінальній справі для допиту як свідків начальника слідчого відділу Святошинського РУ ГУ МВС України в м.Києві Критьєва Г.В., заступника прокурора Святошинського району м.Києва Сіденка О.І. і голови Святошинського районного суду м.Києва Біди М.А. не лише не відпала, а навпаки, підтвердилась (що, у свою чергу, вимагає зміни підсудності по справі).

На клопотання адвоката Федорова О.Й. про приєднання до матеріалів справи текстової розшифровки (що її надав А.А.А.) диктофонного запису бесіди між Критьєвим Г.В. та А.А.А., суддя Ясельський А.М. знов безпідставно відмовив в задоволенні клопотання. У цьому ж судовому засіданні були допитані як свідки оперативні працівники міліції Савенко В.М. і Гарбовський В.А. (які, за свідченнями підсудного Н.Н.Н., приймали участь у його побитті, тортурах та знущаннях над ним в період 15-18 листопада 2002р. з метою примушення Н.Н.Н. до підписання необхідних їм пояснень та показів), а також слідчий міліції Самойленко С.А. (який, за словами підсудного, знав про його побиття оперативними працівниками міліції, бачив на підсудному заподіяні ними тілесні ушкодження, але на судово-медичне освідування затриманого Н.Н.Н. не направив, покази про побиття в протоколі допиту не відобразив і 18 листопада 2002р. відмовився фіксувати покази затриманого щодо невчинення ним інкримінованого злочину, після чого знову видав підсудного у розпорядження оперативних працівників міліції для його повторного побиття та примушування до підписання необхідних їм показів). Під час допиту у суді вищеперелічених працівників міліції суддя Ясельський А.М. всіляко перешкоджав захисникам задавати свідкам необхідні для захисту питання, необгрунтовано їх відхиляв (в деяких випадках, навіть, не дочекавшись до сформулювання питання), заважав захисникам отримувати на їх питання вичерпні відповіді, не залишав свідків у залі судового засідання (незважаючи на заперечення захисників), коли у представників захисту виникали зустрічні питання до підсудного, і тим самим не надавав можливість продовження допиту свідків після відповідей підсудного.

Своїми вищеописаними неправомірними діями під час судового засідання 21.10.03р. суддя Ясельський А.М. знову грубо порушив вимоги ст.22 КПК України щодо повноти, всебічності та об’єктивності при дослідженні обставин справи та щодо необхідності виявляти не лише обставини, які викривають, але й ті, які виправдують підсудного. Також суддя Ясельський А.М. порушив вимоги ст.261 КПК України щодо рівності прав сторін у судовому розгляді, порушив права підсудного на захист та права захисників на збирання доказів невинності підсудного. У судовому засіданні 21.10.03р. суддя Ясельський А.М. в черговий раз виявив явну упередженість (з обвинувальним ухилом) щодо підсудного та захисників і неприховану однобічну прихильність до сторони державного обвинувачення.

Вважаємо, що така систематична протиправна поведінка судді Ясельського А.М. на протязі тривалого періоду часу обумовлена потуранням цим діям з боку голови Святошинського районного суду м. Києва Біди А.М. (який постійно відмовляє в задоволенні відводів щодо Ясельського А.М.) та недбалим ставленням щодо розгляду скарг захисників з боку керівництва апеляційного суду м. Києва. Припускаємо, що вищеописані незаконні дії судді Ясельського А.М. та голови Святошинського районного суду м.Києва Біди М.А. вчинялися ними умисно, з метою послабити захист підсудного та полегшити наступне винесення щодо підсудного заздалегідь наміченого обвинувального вироку.

Оскільки на даний час всі можливості захисників по даній кримінальній справі домогтися забезпечення належних умов захисту підсудного у системі судових органів м. Києва вичерпані, ми змушені продовжити виконання цього професійного обов’язку шляхом даного звернення до керівництва Верховного Суду України про передачу справи у провадження судових органів іншої області.

 У зв’язку з вищевикладеним, на підставі ст.54,п.4, КПК України, повторно заявляємо відвід всьому складу Святошинського районного суду м. Києва (в тому числі, його голові) і, керуючись ст.ст. 54,п.4, 56, 57, 38 КПК України, п р о с и м о: 1.Голову Святошинського районного суду м.Києва: 1.1. Направити кримінальну справу № Х за обвинуваченням Н.Н.Н. Голові Верховного Суду України для забезпечення розгляду ним даної заяви і прийняття рішення щодо заявленого відводу та зміни підсудності по справі. 2. Голову Верховного Суду України: 2.1. Задовольнити заявлений нами відвід всьому складу Святошинського районного суду м. Києва та змінити підсудність по даній справі шляхом її передачі у провадження судових органів Київської області. 2.2. Дати нам, а також підсудному Н.Н.Н., письмову відповідь за результатами розгляду даної заяви. Додаток: 1) копія заяви свідка А.А.А. від 13.10.03р. на 2 арк.; 2) копія відповіді керівництва апеляційного суду м. Києва на 1 арк. Захисники: адвокат О.Й.Федоров                К.К.К. “___” жовтня 2003р.”

Что можно добавить к этим кровоточащим от существующего беспредела и безнаказанности суддей Святошинского суда строчкам выше опубликованного Заявления? Да, тяжело искать правду среди криминальной власти. А жить с правдой в таком “обществе оборотней в мантиях” ещё тяжелей. И всё же! Надо бороться с "оборотнями" всеми способами. Будем едины в этой борьбе! Будем жить!  

РУКОВОДИТЕЛЬ Центра политического прогнозирования  Александр БОЖКО  WWW.UA-PRAVDA.COM