|
Кампанія розчарувань, зневіри і відрази. Саме так можна назвати дострокові вибори до Верховної Ради і передчасні потуги Президента Віктора Ющенка і його команди у прагненні поборотися за мандат довіри на майбутні президентські вибори.Акцент я би поставив на тому, що заради влади Ющенко і його оточення готові жертвувати національними інтересами. Історії відомо, коли подібного роду заяви призводили не тільки до загострення політичного, економічного протистоянь, а й до війн.От така позиція Президента нашої України. Йому здається, що у нього міцна, навіть, тверда позиція… Тоді ще раз звернемося до автора «Незачесаних думок», а він сказав: «Іноді тверда позиція є наслідком Паралічу».
В. ЛЫСЕНКО, В. ВИРНЫЙ: ТВЁРДАЯ ПОЗИЦИЯ ЮЩЕНКО – СЛЕДСТВИЕ ПАРАЛИЧА!
Ющенко: чи попустить, чи спаралізує?
«Чим слабше доводи, тим міцніше позиція», - сказав якось Станіслав Єжи Лец. Знайомий чи не знайомий автор «Незачесаних думок» Віктору Балозі, – питання відкрите. Проте, не викликає сумнівів, що саме цією ідеєю пройнявся Секретаріат Президента. Команда з Банкової знову «послала» свого «патрона», не аби куди, а в бік Росії вишкірятися. З острахом очікуючи, що раптом хтось з протиборчого табору закине чинному президенту питання щодо його отруєння, стратеги з Секретаріату вирішили вбити «двох зайців»: застерегтися від подібних нападок і розіграти стару схему «свій-чужий», опосередковано нагадавши Заходу про «справу отруєння Литвиненка» (пристебнувшись до неї) і вказати пальцем на Кремль, як уособлення ворога, і особисто Ющенку, і Заходу. Отже основний посил – для Заходу.
Українські ЗМІ, що поширюватимуть подібну інформацію, розглядаються у якості підкріплення тез. Український президент не тільки звинувачує Росію, що вона блокує розслідування замаху на його життя із застосуванням діоксину, а й фактично кидає «тінь» на Кремлівські палати. Британське видання The Times у статті, опублікованій 11 вересня, зазначає, що в інтерв’ю Віктор Ющенко наголосив, що російська сторона відмовляється від співробітництва навіть після того, як президент України прямо торкнувся цього питання в розмові із президентом Путіним.
На питання, чи вважає він, що до замаху причетна якась держава, Ющенко на сторінках The Times відповідає: «Тут діяли не приватні особи». Росія - єдина країна, що відмовилася надати українським слідчим для аналізу зразки діоксину, виробленого в її лабораторіях. Крім того, генеральний прокурор РФ ігнорує запити щодо екстрадиції підозрюваних - громадян України, збіглих до Росії. Не нове, що Віктору Андрійовичу багато чого відомо про обставини його отруєння, але він не має наміру тиснути на слідство. Однак, виявляється, троє ключових учасників, які найбільше потрібні слідству у розслідуванні справи щодо його отруєння, наразі перебувають у Росії.
На пряме запитання про причетність Росії Ющенко відповів: «Якщо я відповім на це питання, то слідчим буде нема чого робити. Нам потрібно допитати людей, які безпосередньо причетні до справи».«Метод, застосований для отруєння, спричинив припущення про причетність до справи Кремля, що твердо мав намір удержати Україну в сфері впливу Росії й тому намагався привести до влади Януковича», - констатує британський часопис. Газета нагадує, що Росія була єдиною державою, котра відмовилася надати українським слідчим зразки діоксину, який виробляється в її лабораторіях. Вустами Ющенка журнал зазначає: «Дві лабораторії надали зразки, а російська сторона - ні. Це, безумовно, обмежує можливості слідства».
Відреагував Надзвичайний і Повноважний Посол РФ в Україні Віктор Черномирдін: «Хто звертався, до кого звертався - поняття не маю, я постійно знаходжуся тут, не раз зустрічався з Президентом і вперше почув (такі звинувачення – ред.)». «Розбирайтеся в себе! Все вам хтось заважає, хтось винен», - додав посол.
Згодом на шпальтах «Комерсант-Україна» з’явилася інформація, що все ж було таке звернення. «Воно отримано 7 вересня і зараз знаходиться на розгляді. У визначений термін Україна одержить на нього відповідь. Більше нічого до цього додати я не можу», – цитує газета слова чергового прокурора Генпрокуратури РФ Наталії Брусенцевої… В Росії вибори до Держдуми і їм не до України, та й Володимир Путін на подібні закиди з боку українського президента відповідати, навряд чи буде. Як кажуть, багато честі…
Однак, для мене, як для українця, це не пересічна подія, хоча останнім часом з нашим Президентом я звик до всякого… Спочатку, щодо запиту (якщо такий має місце) екстрадиції «трьох ключових учасників». Мабуть подібну позицію Секретаріат вважає за ідеальну, адже якщо таке станеться, то ніхто не гарантує, що тих не чекатиме судьба російського бізнесмена Максима Курочкіна (нагадуємо, застреленого у дворі Святошинського суду м. Києва), проте, скоріш за все, Росія проігнорує українські вимоги, і тоді опосередковано підтвердить звинувачення Ющенка.
Здавалось би, скільки завгодно можна блазнювати з ситуації, дивуватися, коли сам Віктор Ющенко твердить, що у світі тільки три країни мають виробничі можливості щодо синтезу діоксану, і з двох із них українські правоохоронці отримали зразки, то за методом виключення можна визначити приналежність отрути. Не можна обійтися без сарказму, коли тема щодо отруєння мусується вже третій рік, а постраждалим є перша особа в країні. Тим самим ставиться під питання не стільки дієздатність українських спецслужб і усієї правоохоронної системи, а викликає сумнів сам факт отруєння.
Однак, не все так просто… Очевидно, що мова йде про розігрів русофобських тем, грі на антиросійських настроях в контексті передвиборчої кампанії. Що це не покращить російсько-українські взаємини. Путін – піде. Незалежно від спадкоємця, Росія – залишиться. Акцент я би поставив на тому, що заради влади Ющенко і його оточення готові жертвувати національними інтересами. Історії відомо, коли подібного роду заяви призводили не тільки до загострення політичного, економічного протистоянь, а й до війн. Впевнений, якщо б на місці Росії була інша країна, то і наслідки були інші.
В свою чергу, якщо б на місці Росії була інша країна, то у Ющенка і питань не було. От така позиція Президента нашої України. Йому здається, що у нього міцна, навіть, тверда позиція… Тоді ще раз звернемося до автора «Незачесаних думок», а він сказав: «Іноді тверда позиція є наслідком Паралічу».
Віктор Вірний, політолог
Всеїдність суспільства проти демократичного вибору
Кампанія розчарувань, зневіри і відрази. Саме так можна назвати дострокові вибори до Верховної Ради і передчасні потуги Президента Віктора Ющенка і його команди у прагненні поборотися за мандат довіри на майбутні президентські вибори. Щонайменш половина українців не підтримують ідею проведення дострокових виборів до парламенту, і всі розуміють, що вирішити політичну кризу через вибори не вдасться. Уся боротьба зосереджена довкола електорату, який позбавлений сталих політичних уподобань, котрий визначатиметься безпосередньо з авторучкою в руках у кабінці для голосування.
Поряд з розчаруванням у політиці і політиках, коли Юлія Володимирівна відмовилася від іміджу «Жани Д’арк» на користь (за влучним висловом одного з політиків) образу «сільської вчительки», а Віктор Андрійович, скільки б не тужився, так і не може видати свавілля за ознаки мужності, як і Віктор Федорович виправдати свою млявість сумлінням, у суспільній свідомості все чіткіше вимальовується потреба «сильної руки».
Криза політичних інститутів, скомпрометовані державні інститути і дискредитація інституту виборів, як засад демократії – суміжні поняття з ім’ям Україна. Час вибору невпинно наближається. Відрив Блоку Юлії Тимошенко від Нашої України-Народної Самооборони все збільшується, а розрив між БЮТ та Партією Регіонів помітно зменшується, проте це зовсім не значить, що блок імені своєї лідерки посяде друге місце, а Юлія Володимирівна - у крісло прем’єра. Тимошенко робить заяву, що вона погодиться з вибором народу. Вона розуміє, що втома і зневіра, пануючі у суспільстві, зводять на нівець можливості БЮТу виявити свою незгоду з результатами виборів у разі їх фальсифікації, адже позбавляють її жодного шансу повернути суспільство до часів «мітингової демократії». Здавалось би, компроміс виникає як би ні з чого, сам по собі, безвідносно до змови, котрою просякнуті стіни на Банковій.
Політики завзято, наполегливо і цілеспрямовано розколюють Україну на Схід і Захід, за мовною і конфесійною ознаками, за політичною приналежністю і внутрішньопартійними особистісними уподобаннями, аби виголосити найближчим часом боротьбу проти означеного і про необхідність створення широкої коаліції, аби запобігти розбрату у державі. «На всіх вождів народу не напасешся», - вигукує несамовитий Юрій Луценко, утверджуючи свої, а заодно і Ющенка плани щодо приватизації назви «націонал-демократична» і знищення партій націонал-патріотичного спрямування під дахом такого собі НУ-НС.
Демократичні завоювання незалежної України впевнено перетворюються на авторитаризм двох протиборчих таборів. Лідер, нехай і технічний, НУ-НС вже несоромлячись говорить про зміцнення «президентської вертикалі». З цим готові погодитися, якщо не всі, то більшість регіоналів, одна лиш Тимошенко не може визначитися. Вона заважає усім. На часі формалізація і стилізація подовження терміну президентства Віктора Ющенка.
Більшість керівників облдержадміністрацій прямо чи опосередковано задіяні у передвиборчій кампанії. Команда Президента нахабно використовує термін «соціальна реклама», агітуючи за НУ-НС. Однак і цього хлопцям з Банкової здається замало. Вони вдаються до відвертого шельмування виборчого процесу і намагаються ловити виборця на живця, у якості якого виступає безпосередньо сам Ющенко - на посаді Президента підпрацьовує зазивалою до НУ-НС. Його переконують, що це потужний захід у протидії конкурентам. Йому пояснюють, що це «вирішальний бій», адже програти можна все і остаточно. Для нього влаштовують шоу: в суботу - у Львові, наступного дня – в Івано-Франківську. Бій барабанів, перевдягання, лицедійство…
Юрба, що прийшла лицезріти Президента, напружено намагається зрозуміти, що той намагається мовити. А він, як завжди, блукає коридорами своєї зарозумілості. Йому вельми складно пояснити, чому за умов економічного зростання суспільство повинно робити інший вибір, на користь його команди. Він говорить, що не допустить у своїй команді повторення помилок минулого, і знову не вірить в об’єднання демократичних сил, висловлюючи побоювання щодо зради. Усі розуміють, що Ющенкові важко доводити свою спроможність й утверджувати командну єдність.
Він сам не вірить у те, що говорить. Драйв, що виник під час Народного віче у Львові, змінюється на роздратування в Івано-Франківську, невпевненість проглядається все більше… Вічевий майдан полишають розгублені франківці… Зрозуміло, Ющенка підставляють, змусивши зробити фальш-старт, і усе більше втягують у президентські перегони, прищеплюючи його особистий рейтинг до шансів НУ-НС, котрі тануть що не день. І йому, аби зберегти владу, залишається лише один шанс – невизнання результатів виборів. Секретаріат Президента до цього готовий. Суспільство це «проковтне»?..
Валентин Лисенко, політолог
WWW.UA-PRAVDA.COM
|