Центральна виборча комісія зареєструвала 18 кандидатів на посаду президента. Претенденти на посаду президента України – Віктор Ющенко, Юлія Тимошенко, Віктор Янукович, Володимир Литвин, Арсеній Яценюк, Анатолій Гриценко, Петро Симоненко, Олександр Мороз, Сергій Тігіпко, Михайло Бродський, Інна Богословська, Юрій Костенко, Людмила Супрун, Олександр Пабат, Василь Противсіх, Олег Рябоконь, Олег Тягнибок, Сергій Ратушняк. Реєстрація кандидатів у президенти завершується 13 листопада. На розгляді в комісії ЦВК перебувають документи ще 5 кандидатів, які не внесли заставу у 2,5 мільйони гривень. Як відомо, у середу ЦВК відмовила в реєстрації Наталі Вітренко через відсутність застави. Лідер ПСПУ принесла лише 1,9 тисяч гривень.

 18 КАНДИДАТІВ В ПРЕЗИДЕНТИ УКРАЇНИ

18 кандидатів змагаються за посаду президента України: біографії та програми

Центральна виборча комісія зареєструвала 18 кандидатів на посаду президента. Претенденти на посаду президента України – Віктор Ющенко, Юлія Тимошенко, Віктор Янукович, Володимир Литвин, Арсеній Яценюк, Анатолій Гриценко, Петро Симоненко, Олександр Мороз, Сергій Тігіпко, Михайло Бродський, Інна Богословська, Юрій Костенко, Людмила Супрун, Олександр Пабат, Василь Противсіх, Олег Рябоконь, Олег Тягнибок, Сергій Ратушняк. Реєстрація кандидатів у президенти завершується 13 листопада. На розгляді в комісії ЦВК перебувають документи ще 5 кандидатів, які не внесли заставу у 2,5 мільйони гривень. Як відомо, у середу ЦВК відмовила в реєстрації Наталі Вітренко через відсутність застави. Лідер ПСПУ принесла лише 1,9 тисяч гривень.

Біографії кандидатів у президенти України та передвиборчі програми:

Віктор Ющенко

Ющенко Віктор Андрійович, народився 23 лютого 1954 року у с. Хоружівка Недригайлівського району Сумської області у родині вчителів.

Громадянин України.

Освіта вища, кандидат економічних наук.

У 1975 році закінчив Тернопільський фінансово-економічний інститут.

У 1975 році працював помічником головного бухгалтера колгоспу "40-річчя Жовтня" у с. Яворів Косівського району Івано-Франківської області.

1975–1976 рр. – служба в Радянській Армії.

1976–1985 рр. – виконуючий обов’язки економіста, керуючий Ульяновським відділенням Держбанку.

1985–1987 рр. – заступник начальника Управління Української республіканської контори Держбанку.

1988–1990 рр. – начальник управління, заступник Голови Правління Українського республіканського банку Агропромбанку СРСР.

1990–1993 рр. – заступник, перший заступник Голови Правління Республіканського АК АПБ "Україна".

1993–1999 рр. – Голова Правління, Голова Національного банку України.

1999–2001 рр. – Прем’єр-міністр України.

2001–2002 рр. – директор Українсько-російського інституту менеджменту та бізнесу ім. Б.Єльцина.

2002–2005 рр. – народний депутат України, голова депутатської фракції "Наша Україна" у Верховній Раді України.

Із січня 2005 року – Президент України. Голова Ради національної безпеки і оборони України. Верховний Головнокомандувач Збройних Сил України.

Із 2005 року – Почесний президент Київського міжнародного кінофестивалю "Молодість".

Нагороджений орденом "За заслуги" III ступеня. Заслужений економіст України. Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки.

Член політичної партії "Наша Україна".

Одружений. Дружина – Катерина Ющенко, 1961 р. н. Доньки – Софія, 1999 р. н. і Христина, 2000 р. н., син Тарас, 2004 р. н. Донька Віталіна, 1980 р. н. і син Андрій, 1985 р. н.

В Україні проживає з 1954 року. Судимий не був.

У 2008 році задекларував 1041060 грн доходу.

Передвиборча програма Віктор Ющенка "Вільна, справедлива та сильна Україна"

http://www.nashvybir.com.ua/inner.asp?z=14

Юлія Тимошенко

Тимошенко Юлія Володимирівна, народилася 27 листопада 1960 року в Дніпропетровську.

Громадянка України.

Освіта вища, спеціальність "економіст-кібернетик", з 1999 року кандидат економічних наук.

У 1984 році закінчила Дніпропетровського держуніверситету.

У 1984 році працювала інженером-економістом на Дніпропетровському машинобудівному заводі ім. Леніна.

З 1989 по 1991 рік - комерційний директор Дніпропетровського молодіжного центру "Термінал".

З 1991 року - генеральний директор корпорації "Український бензин" (КУБ).

У 1995 році - президентом компанії "Єдині енергетичні системи України" (ЄЕСУ).

Наприкінці 1996 року Юлія Тимошенко балотується до Верховної Ради України у мажоритарному Бобринецькому виборчому окрузі N229 Кіровоградської області.

З 1998 року Юлія Тимошенко - голова Комітету Верховної Ради з питань бюджету.

У 1998 році повторно стає народним депутатом і знову очолює бюджетний Комітет парламенту.

З 1999 року очолює партію "Всеукраїнське об'єднання "Батьківщина".

З 1999 року обіймає посаду Віце-прем'єр-міністра України з питань паливно-енергетичного комплексу.

19 січня 2001 року Віце-прем'єр Юлія Тимошенко йде у відставку.

13 лютого 2001 року за звинуваченням Генеральної прокуратури Юлію Тимошенко заарештовано. У березні Печерський районний суд міста Києва визнає безпідставність висунутих обвинувачень і санкцію на арешт скасовує.

9 лютого 2001 року Юлія Тимошенко стає ініціатором створення Форуму національного порятунку (ФНП). З листопаду 2001-го учасники об'єднання перейменовують ФНП у Блок Юлії Тимошенко. На чолі цієї політичної сили у березні 2002 року Юлія Тимошенко йде на парламентські вибори.

У вересні 2002 року очолює всеукраїнську акцію протесту "Україна без Кучми".

У 2004 році Блок Юлії Тимошенко та блок Віктора Ющенка "Наша Україна" оголошують про створення коаліції "Сила народу" для підтримки кандидатури Ющенка на виборах Президента.

З лютого 2005 року по вересень 2005 року Прем’єр-міністр України.

У 2006 та 2007 роках Блок Юлії Тимошенко бере участь у парламентських виборах.

З грудня 2007 року Прем’єр-міністр України.

Заміжня. Чоловік - Олександр Тимошенко, 1980 р. н. донька Євгенія.

У 2008 році задекларувала 386170 грн доходу.

Передвиборча програма Юлії Тимошенко "Україна переможе. Україна – це ти"

Віктор Янукович

Янукович Віктор Федорович, народився 9 липня 1950 року в м. Єнакієвому Донецької області в родині робітника, українець.

Освіта – вища, закінчив Донецький політехнічний інститут (нині – Донецький державний технічний університет) за фахом інженер-механік, Українську академію зовнішньої торгівлі, магістр міжнародного права.

Трудову діяльність розпочав у 1969 р., працював газівником Єнакіївського металургійного заводу, автослюсарем, механіком автопідприємства. Протягом 20 років працював на керівних посадах – був Генеральним директором виробничих об'єднань – "Донбастрансремонт", "Укрвуглепромтранс" та Донецького обласного територіального об'єднання автомобільного транспорту.

У серпні 1996 р. В.Ф. Януковича призначено заступником голови, а у вересні – першим заступником голови Донецької обласної держадміністрації. З 14 травня 1997 р. по листопад 2002 р. перебував на посаді голови Донецької обласної державної адміністрації, був депутатом Донецької обласної ради. З травня 1999 р. по травень 2001 р. – голова Донецької обласної ради за сумісництвом.

21 листопада 2002 р. В.Ф. Янукович призначений на посаду Прем'єр-міністра України.

4 липня 2004 р. висунутий Партією регіонів кандидатом в Президенти України.

4 серпня 2006 року Верховна Рада призначила Віктора Федоровича Януковича на посаду Прем'єр-міністра України.

Віктор Федорович є доктором економічних наук, професором, дійсним членом Академії економічних наук України, членом Президії Національної академії наук України.

Кавалер орденів "За заслуги" трьох ступенів, заслужений працівник транспорту України, відзначений іншими державними нагородами.

Одружений, дружина Людмила Олександрівна – домогосподарка. Має двох синів: Олександра і Віктора.

У 2008 році задекларував 4857923,3 грн доходу.

Передвиборча програма Віктора Януковича "Україна – для людей"

Володимир Литвин

Литвин Володимир Михайлович, народився 28 квітня 1956 року в селі Слобода-Романівська Новоград-Волинського району Житомирської області в селянській родині.

1978 року закінчив історичний факультет Київського державного університету імені Тараса Шевченка.

З 1978 до 1986 року працював у ректораті цього навчального закладу, навчався в аспірантурі, був викладачем і старшим викладачем.

З 1984 року - кандидат, з 1995 року доктор історичних наук. З 1996 року – професор Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

У 1986-1989 рр. – начальник управління Міністерства вищої та середньої спеціальної освіти України, з 1989 до 1991 року – на роботі в апараті ЦК Компартії України.

З 1991 року – доцент, докторант Київського університету імені Тараса Шевченка.

З липня 1994 року – помічник Президента України з питань внутрішньої політики, заступник Глави Адміністрації Президента України.

З вересня 1996 року – Перший помічник, а з листопада 1999 року – Глава Адміністрації Президента України.

У 1997 році обраний членом-кореспондентом, у 2003 році – дійсним членом (академіком) Національної академії наук України. З грудня 2000 року – академік Академії правових наук України.

31 березня 2002 року - народний депутат України по багатомандатному загальнодержавному виборчому округу від політичного блоку "За єдину Україну" (№1 в списку).

28 травня 2002 року на першій сесії Верховної Ради України четвертого скликання обраний Головою Верховної Ради України.

3 травня 2006 року обраний віце-президентом Національної академії наук України.

Заслужений діяч науки і техніки України (1998). Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (1999). Герой України (2004)

З 2006 р. - кандидат у народні депутати України від Народного блоку Литвина. На час виборів: Глава ВР України, член Народної Партії.

У вересні 2007р. обраний народним депутатом України.

Одружений - дружина Тетяна Костянтинівна (1960 р.н.) - економіст; донька Олена (1982 р.н.); син Іван (1989 р.н.).

У 2008 році задекларував 657337,68 грн доходів.

Передвиборча програма Володимира Литвина "Час народу"

Арсеній Яценюк

Яценюк Арсеній Петрович, народився 22 травня 1974 року у Чернівцях.

Освіта: вища. У 1996 році закінчив Чернівецький державний університет імені Юрія Федьковича, юридичний факультет, "правознавство". У 2001 р. Чернівецький торгово-економічний інститут Київського торгово-економічного університету, спеціальність "облік і аудит". У 2004 році захистив дисертацію та здобув науковий ступінь кандидата економічних наук.

1992 – 1997 рр. – президент юридичної фірми "ЮРЕК-ЛТД", м. Чернівці.

У 1998 – консультант кредитного департаменту Акціонерного поштово-пенсійного банку "Аваль", м. Київ.

1998 - 2001 рр. – радник голови правління Акціонерного поштово-пенсійного банку "Аваль", м. Київ.

У 2001 – заступник голови правління Акціонерного поштово-пенсійного банку "Аваль", м. Київ.

З вересня по листопад 2001 – в. о. міністра економіки Автономної Республіки Крим, м. Сімферополь.

2001 - 2003 рр. – міністр економіки Автономної Республіки Крим, м. Сімферополь.

2003 - 2005 рр. – Перший заступник голови Національного банку України, в. о. Голови НБУ.

З березня по вересень 2005 – Перший заступник Голови Одеської облдержадміністрації.

2005 – 2006 рр. – міністр економіки України.

2006 – 2007 рр. – перший заступник Глави Секретаріату Президента України - представник Президента України в Кабінеті Міністрів України, уповноважений Президента України з питань контролю за діяльністю Служби безпеки України, член Ради НБУ.

З березня по грудень 2007 р. – міністр закордонних справ України, член РНБОУ.

2007 – 2008 рр. – Голова Верховної Ради України.

З 12.11.2008 – народний депутат Верховної Ради України VI скликання (дата набуття депутатських повноважень: 23 листопада 2007 р.), член Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров'я.

Одружений. Дружина: Терезія Вікторівна. Діти: Христина, Софія.

У 2008 році задекларував 999931 грн доходів.

Передвиборча програма Арсенія Яценюка "Новий курс"

Анатолій Гриценко

Гриценко Анатолій Степанович, народився 1957 року у с. Багачівка Звенигородського району Черкаської області.

У 1979 році закінчив Київське вище військове авіаційне інженерне училище. У 1993 році закінчив Інститут іноземних мов Міноборони США, у наступному році - оперативно-стратегічний факультет Університету Військово-повітряних сил США.

У 1995 році закінчив Академію Збройних Сил України.

За 25 років військової кар’єри проходив службу в стройових частинах, працював викладачем у вищому військовому навчальному закладі, на штабних посадах у Міноборони України, очолював Управління проблем військової безпеки і військового будівництва Науково-дослідного центру Генерального штабу ВР України.

Військову кар’єру почав начальником групи обслуговування військової частини. Пізніше вісім років викладав у Київському вищому військовому авіаційному інженерному училищі.

У 1992-1994-х роках – начальник проблемно-аналітичного управління Науково-дослідного центру Генштабу Збройних сил України.

З 1997-го до 1999-й очолював аналітичну службу апарата РНБО. Згодом – Український центр економічних і політичних досліджень імені Разумкова.

З грудня 1999 р. - президент Українського центра економічних і політичних досліджень імені Олександра Разумкова. З лютого 2000 року - позаштатний консультант Комітету з питань національної безпеки й оборони Верховної Ради України, а з листопада 2000 року - член Громадської Ради експертів з внутрішньополітичних питань при Президенті України.

У червні 2004-го призначений керівником інформаційно-аналітичного забезпечення виборчої кампанії Віктора Ющенка.

Указом Президента України - Верховного Головнокомандуючого Збройних Сил України №1399/2005 від 4 лютого 2005 року Гриценко Анатолій Степанович призначений на посаду Міністра оборони України. Пробув на посаді до грудня 2007 року.

З грудня 2007 року народний депутат, голова парламентського комітету з питань національної безпеки і оборони.

У 2008 році задекларував 268659,23 грн доходів.

Передвиборча програма Анатолія Гриценка "Присягаю народу України"

Петро Симоненко

Симоненко Петро Миколайович, народився 1 серпня 1952 року в Донецьку.

У 1974 році з відзнакою закінчив Донецький політехнічний інститут, за фахом гірничий інженер-електромеханік. Працював конструктором у проектному інституті "Донвуглемаш" (1974 -1975 рр.).

З 1975 року на комсомольській роботі – інструктор, завідувач відділом секретар Донецького міського, обласного комітету ЛКСМУ. Член Компартії України з 1978 року.

У 1982 році Симоненко був обраний секретарем ЦК ЛКСМ України. Без відриву від роботи закінчив Київський інститут політології (1987 – 1991 рр.).

Із січня 1988 року до серпня 1991 року на партійній роботі. Обирався секретарем Маріупольського міському Компартії України Донецької області, секретарем Донецького обласного Комітету Компартії України.

Після заборони Комуністичної партії два роки (1991 – 1993 рр.) працював заступником директора корпорації "Укрвуглемаш".

19 червня 1993 року в Донецьку відбувся з’їзд оновленої Компартії України, де Петро Миколайович Симоненко був обраний першим секретарем ЦК КПУ.

У березні 1994 року стає народним депутатом України від Червоноармійського виборчого округу №150.

Петро Симоненко - член, постійної делегації Парламентської асамблеї Ради Європи, заступник голови Союзу Комуністичних партій (СКП-КПСС).

У 1999 році брав участь у виборах Президента України від Комуністичної партії України. У 2004 р. також кандидат на посаду Президента України.

З 04.2006 року Народний депутат України 5 скликання від КПУ, №1 у списку.

Одружений, має двох синів та доньку.

У 2008 році задекларував 23681,36 грн доходів.

Передвиборча програма Петра Симоненка

Олександр Мороз

Мороз Олександр Олександрович, народився 29 лютого 1944 року в селі Буда Таращанського району Київської області в багатодітній селянській родині.

У 1960 році, закінчивши середню школу, вступив до Української сільськогосподарської академії. У 1965 році отримав диплом за спеціальністю інженер-механік. У 1983 році закінчив з відзнакою Вищу партійну школу (спеціальність - політологія).

Свою трудову діяльність розпочав інженером в Ємільчинській райсільгосптехніці Житомирської області. Протягом 1965-1966 років проходив службу в армії. Після звільнення в запас працював викладачем, завідуючим відділенням Таращанського радгоспу-технікуму. З 1974 р. старший інженер в Таращанському районному, а з 1975 р. в Київському обласному об'єднанні "Сільгосптехніка". З 1976 року на партійній роботі: завідуючий сектором, заступник завідуючого відділом Київського обкому Компартії України. В 1983 - 1989 рр. обирався секретарем обласної ради профспілок, першим секретарем партійного комітету обласних організацій та установ. У 1989 році призначений на посаду завідуючого аграрним відділом Київського обкому партії.

З 1990 року - народний депутат України. Був секретарем, заступником Голови Комісії, у 1994 - 1998 роках, 2006-2007 роках - Головою Верховної Ради України, у 1998 - 2000 роках - Головою Комітету Верховної Ради України з питань агропромислового комплексу та земельних відносин. Засновник і Голова Соціалістичної партії України.

Одружений. Має двох дочок та п'ятьох онуків.

Лауреат Міжнародної літературно-мистецької премії імені Григорія Сковороди за книгу "Жива стерня".

Нагороджений медаллю "За трудову доблесть". В 1998 році представлений до нагороди орденом князя Ярослава Мудрого V ст. (Від нагороди відмовився).

У 2008 році задекларував 219038,28 грн доходів.

Передвиборча програма Олександра Мороза

Сергій Тігіпко

Тігіпко Сергій Леонідович, народився 13 лютого 1960 року в українському селі Драгонешти Лазовського району Молдавської РСР.

У 1982 році закінчив Дніпропетровський металургійний інститут за фахом "інженер-металург".

З 1982 до 1984 року служив у Радянській Армії, в танкових військах.

З 1984 року – заступник директора з навчально-виховної роботи Дніпропетровського механіко-металургійного технікуму.

З 1986 року працював завідувачем відділу пропаганди й агітації Дніпропетровського обкому комсомолу, з 1989 року – перший секретар Дніпропетровського обкому ВЛКСМУ.

З 1991 року – заступник голови правління комерційного банку "Дніпро".

З 1992 року – голова правління "ПриватБанку".

З 1994 до 1997 року, періоду введення гривні – позаштатний консультант Президента України з питань грошової політики.

З 1997 року – віце-прем’єр-міністр України з питань економіки.

В період з 1997 до 2001 року був заступником голови Державної комісії з проведення в Україні адміністративної реформи, членом Вищої економічної ради Президента України.

З 1999 року – міністр економіки України.

З 2000 року – народний депутат України, член парламентського комітету з питань фінансів і банківської діяльності.

З 2002 року – голова Національного банку України.

З 2005 року – голова правління фінансово-промислової групи ТАС.

З 2007 року – голова правління ВАТ "Сведбанк" (правонаступник АКБ "Тас-комерцбанк").

В 2008 році – радник прем’єр-міністра України на громадських засадах і співголова Ради інвесторів при Кабінеті міністрів України.

16 червня 2009 року залишив усі посади і сконцентрувався на політичній діяльності.

Кандидат економічних наук.

Кавалер Ордену Почесного Легіону.

Одружений. Батько 4 дітей.

У 2008 році задекларував 20261901,18 грн доходів.

Передвиборча програма Сергія Тігіпка "Україна: проект розвитку"

Михайло Бродський

Бродський Михайло Юрійович, народився 5 квітня 1959 року у м. Києві.

Освіта вища, у 1996 р. закінчив Інститут ринкових відносин та підприємництва Міжнародного центру "Ринок", за спеціальністю менеджмент виробничої сфери - менеджмент персоналу.

Лауреат української загальнонаціональної премії "Людина Року" в номінації "Бізнесмен року" (1996 р., 1997 р.)

У 1978-1979 рр. - технік відділу тресту "Київгіпротранс".

У 1979-1986 рр. - технік, інженер Київського монтажно-налагоджувального управління.

У 1986-1989 рр. - старший інженер, начальник госпрозрахункової дільниці тресту "Київпобутрембуд".

У 1989-1991 рр. – виконуючий обов’язки заступника начальника управління виробничо-технічної комплектації виробничо-житлового ремонтного об’єднання Київського міськвиконкому.

У 1991-1994 рр. - директор малого державного підприємства "Томпо".

У 1994-1997 рр. - президент виробничо-комерційного концерну "Денді".

У 1994-1998 рр. - депутат Печерської районної Ради народних депутатів м. Києва.

У 1996-1999 рр. - віце-президент Федерації баскетболу України.

У 1997-1999 рр. - президент "Гільдії підприємців міста Києва.

З 03.1998 р. - народний депутат України.

З 07.1998 р. по 02.2000 р. - член Комітету Верховної Ради з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності та боротьби з організованою злочинністю і корупцією.

З 02.2000 -2002 рр. - голова Комітету Верховної Ради з питань промислової політики і підприємництва.

З 13.09.2000 р. - співголова Політичної партії "ЯБЛУКО", Перший заступник голови Політичної партії "ЯБЛУКО".

З 2005 р. – член виконавчого комітету партії "Батьківщина".

З 2006 р. – депутат Київської міськради.

З 2007 р. – перший заступник голови Партії Вільних демократів.

У 2008 році задекларував 18604335,73 грн доходів.

Передвиборча програма Михайла Бродського "Друзі, давайте жити дружно"

Інна Богословська

Богословська Інна Германівна, народилася в м. Харкові, 5 серпня 1960 року.

У 1982 році з відзнакою закінчила Харківський юридичний інститут (нині – Національна юридична академія ім. Ярослава Мудрого) та розпочала професійну діяльність адвоката у Харківській обласній колегії адвокатів.

З 1982 року по 1992 рік – адвокат Дзержинської юридичної консультації м. Харкова, член Харківської обласної колегії адвокатів.

З квітня 1992 року по жовтень 1992 року – член Колегії з питань правової політики Державної думи України.

У 1993 році заснувала юридичну фірму "Юридична міжнародна служба", що спеціалізується на вирішенні юридичних та економічних проблем підприємств та громадян.

У 1994 році заснувала та очолила юридичну фірму "Міжнародна аудиторська служба".

У 1995 році ініціювала створення консалтингової групи "Пруденс", що надає економічну та юридичну допомогу підприємствам України та інших країн.

У 1997 році обрана головою Харківської обласної організації Спілки юристів України та віце-президентом Спілки юристів України.

1998 - 2002 рр. – народний депутат України, перший заступник голови комітету з питань бюджету Верховної Ради України, член Контрольної комісії з питань приватизації.

З 1998 року керівник Харківської міської громадської організації "Клуб "РодДом", що займається реалізацією низки культурологічних проектів.

У 1998 році заснувала молодіжну громадську організацію "Молодіжний дім", мета якої - об'єднання активної молоді в різних проектах, що відповідають проблемам та інтересам нового покоління.

У 2001 році очолила Конституційно-демократичну партію.

У січні 2003 року з метою становлення в Україні громадянського суспільства ініціювала створення громадського об'єднання "Віче України".

З травня 2003 року по січень 2004 року очолювала Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва.

У травні 2004 року увійшла до складу Громадсько-політичної консультативної ради при Голові Верховної Ради України.

З вересня 2005 року по серпень 2007 року очолювала партію "Віче".

У березні 2007 року увійшла до складу Урядового комітету з реформ, очолює робочу групу з реформування ділового законодавства.

З квітня 2007 по жовтень 2007 рр. – заступник Міністра юстиції України.

З жовтня 2007 року - Народний депутат України, член фракції Партії регіонів

З грудня 2007 року - Перший заступник Голови Комітету Верховної Ради України з питань культури та духовності.

З січня 2008 року - член Опозиційного Уряду, Голова Державної податкової адміністрації України в складі Опозиційного Уряду.

З січня по березень 2009 року - Голова Тимчасової слідчої комісії з питань розслідування функціонування газотранспортної системи України та забезпечення газом споживачів у 2008-2009 роках.

В травні 2009 року Інна Богословська написала заяву про вихід з Партії регіонів та заявила про намір балотуватися на посаду Президента України.

Заслужений юрист України. Нагороджена Орденом Святої Ганни ІV ступеня.

Заміжня, має доньку та онуків.

У 2008 році задекларувала 811413,61 грн доходів.

Передвиборча програма Інни Богословської "Дорога правди. Робота, Порядок, Віра"

Юрій Костенко

Костенко Юрій Іванович, народився 12 червня 1951 р. в с. Нова Ободівка Ободівського (зараз Тростянецького) р-ну Вінницької області.

У 1973 р. закінчив Запорізький машинобудівельний інститут.

У 1973-1990 рр. - старший інженер, аспірант, науковий співробітник лабораторії нових технологічних процесів Інституту електрозварювання ім. Є.Патона АН УРСР.

1990-1991 рр. - заступник голови депутатської слідчої комісії з питань розслідування причин аварії на ЧАЕС.

1991 р. - член комісії ВР з розслідування дій посадових осіб під час ГКЧП.

1992-1994 рр. - керівник депутатської групи щодо підготовки Договору СТАРТ-1 (ядерне роззброєння) до ратифікації.

1992-1998 рр. - на посаді міністра охорони довкілля та ядерної безпеки України ініціював та здійснив екологічну реформу в Україні.

1994-1998 - член Ради національної безпеки та оборони.

1998-2002 - 3аступник голови Комітету ВР з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки.

1989 - один із засновників Народного Руху України (за перебудову). З 1992 - голова Київської крайової організації НРУ. З 1998 - заступник голови НРУ. З 1999 - голова фракції НРУ.

1999 р. - кандидат у Президенти України.

1999-2002 - голова РУХу (Українського Народного Руху) та фракції УНР.

У січні 2003 р., на з’їзді партії обраний головою Української Народної Партії.

2002-2005 рр. - перший заступник голови парламентської фракції "Наша Україна".

З 2005 р. - голова фракції УНП у Верховній Раді IV скликання. Народний депутат України VI скликання за списком виборчого блоку НУ-НС.

Одружений. Дружина Ірина - журналістка. Син Ростислав (нар.1980 р.)

У 2008 році задекларував 247556,23 грн доходів.

Передвиборча програма Юрія Костенка "Роби, купуй, захищай українське, - бо це твоє!"

Людмила Супрун

Супрун Людмила Павлівна, народилася 7 січня 1965 року у Запоріжжі.

Громадянка України.

В 1982 році закінчила середню школу №1 м. Запоріжжя із золотою медаллю. Після школи вступила до Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка на юридичний факультет, який закінчила з відзнакою. Юрист-правознавець.

Трудову діяльність розпочала юрисконсультом підприємства, одночасно вступивши до аспірантури Інституту держави і права ім. В. Корецького Академії наук України, відділ міжнародного права та порівняльного аналізу.

З 1989 року працювала молодшим науковим співробітником Українського науково-дослідного інституту сільськогосподарської радіології.

З 1992 по 1993 роки працювала провідним науковим співробітником відділу міжнародного права Інституту держави і права ім. В. Корецького.

У 1993 році обрана на посаду президента Асоціації ділового співробітництва "Інтерагро".

У березні 1998 року обрана народним депутатом України за виборчим округом №100 (Кіровоградська область).

У Верховній Раді України обіймала посаду голови підкомітету з питань доходів державного бюджету Комітету з питань бюджету, була членом фракції Народно-демократичної партії та її уповноваженим представником.

У 2002 році вдруге обрана народним депутатом України за багатомандатним загаль¬но¬дер¬жавним округом (виборчий блок політичних партій "За Єдину Україну!"). Обіймала посаду першого заступника голови Комітету з питань бюджету, а з вересня 2005 року — виконуюча обов’язки голови Комітету з питань бюджету.

Голова правління Українського фонду миру, віце-спікер "Громадянського Парламенту жінок України" та президент Української федерації фігурного катання на ковзанах.

Голова Народно-демократичної партії.

Чоловік — Супрун Микола Олексійович. Доньки — Тетяна, 1986 р.н., Владислава, 2001 р.н.

У 2008 році задекларувала 107754,26 грн доходів

Передвиборча програма Людмили Супрун http://www.cvk.gov.ua/pls/vp2010/WP0011

Олександр Пабат http://unas.com.ua

Пабат Олександр Вікторович, народився 22 березня 1974 року у Полтаві, громадянин України.

У 1987 році разом з сім'єю переїхав до Києва, де зі срібною медаллю закінчив школу № 90 і поступив до Медичного інституту ім. Богомольця на факультет стоматології. Диплом отримав у 1996 році.

У 1993-1996 рр. працював в АТ "Фінанси та кредит" на посаді провідного експерта з реклами. У 1996-2002 рр. - начальник відділу реклами та будівництва АТ "Фінанси і кредит".

У 2000 році розпочав громадську діяльність – співпрацював з Київським благодійним фондом "Рідна оселя".

У 2002 році став депутатом Київської міської ради. У цьому ж році створив свою першу громадську організацію - соціальний центр "Борщагівка".

У 2004 році отримав другу освіту, закінчивши Національний економічний університет за спеціальністю "фінанси". Третю освіту отримав у Національному університеті ім. Т. Г. Шевченка, закінчивши факультет правознавства.

У 2002 - 2005 рр. працював заступником голови Святошинської районної державної адміністрації з питань економіки, промисловості, підприємництва та інвестицій (Київ). У ці ж роки створив молодіжну організацію "Зелень" та громадську організацію "Стрітрейсинг".

У 2005 році став ініціатором створення спілки громадських організацій "Громадський актив Києва" (ГАК). На виборах 2006 року ГАК виявився єдиною неполітичною силою, яка пройшла до Київської міської ради.

На перевиборах 2008 року знову пройшов до Київської міської ради у складі Громадського Активу Києва.

У березні 2009 року став ініціатором створення всеукраїнського громадського руху "Народна Армія Спасіння".

Одружений. Дружина - Іванна Анатоліївна. Двох дітей – Олексій та Олександр.

У 2008 році задекларував 245,62 грн доходів. Членів сім’ї 68255,33 грн.

Передвиборча програма Олександра Пабата "За нас!" http://unas.com.ua/program.html

Василь Противсіх

Противсіх Василь Васильович, народився 1946 року у селі Олежків Снятинського району Прикарпаття. Після служби в армії вступив до Львівського університету на юридичний факультет. Згодом працював інструктором Івано-Франківського облвиконкому, відтак головою Яремчанського міськвиконкому. Працював головою Івано-Франківської митниці. 2007 року був зареєстрований кандидатом у народні депутати України від виборчого блоку "КУЧМА" під номером №23.

У 2008 році задекларував 238368,7 грн доходу.

Передвиборча програма Василя Противсіх http://president2010.info/ua/page/315

Олег Рябоконь http://riabokon.com.ua/

Рябоконь Олег Васильович - народився 17 грудня 1973 року у м. Вiнниця, УРСР в родинi державного службовця. Громадянин України. Безпартiйний. Офiцер запасу.

Закiнчив iз золотою медаллю середню школу. Закiнчив iз вiдзнакою Український iнститут мiжнародних вiдносин за спецiальнiстю мiжнародне право. Закiнчив юридичну магiстратуру в Джорджтаунiвському унiверситетi (м. Вашингтон, США), навчався в Школi державного управлiння iм. Кеннедi (Гарвардський унiверситет, США). Магiстр мiжнародного права.

З 1997 року засновник, керуючий партнер (генеральний директор) юридичної компанiї "Меджiстерс" з офiсами у Києвi, Лондонi, Москвi, Мiнську i Астанi. Брав участь в успiшному захистi iнтересiв України щодо визнання нашої держави країною з ринковою економiкою, а також в iнших гучних справах, що велися в країнах ЄС, в США, Росiї, Китаї, Iндiї, Чилi, Венесуелi.

Юридичний представник УЄФА з питань ЄВРО 2012, радник Групи високого рiвня зi створення Єдиного економiчного простору. Працював юристом в США, Росiї.

У рiзнi роки в Українi виконував обов'язки позаштатного радника: Першого вiце-прем'єр-мiнiстра; Мiнiстра зовнiшнiх економiчних зв'язкiв i торгiвлi; Мiнiстра екологiї та ядерної безпеки; Голови Комiтету з промислової полiтики; Першого заступника Мiнiстра фiнансiв. Також був на громадських посадах: члена Мiжвiдомчої комiсiї з питань вступу України до СОТ; члена Правлiння Асоцiацiї правникiв України.

У 2008 році задекларував 5 919 548 грн доходу.

Передвиборча програма Олега Рябоконя "Через побудову громадянського суспільства до процвітаючої України!" http://ovr.in.ua/?page_id=3

Олег Тягнибок http://www.tiahnybok.info/

Тягнибок Олег Ярославович, народився 7 листопада 1968 року у м. Львові. Українець. Громадянин України.

Освіта вища. У 1985 р. закінчив СШ № 8 у м. Львові, з 1985 р. по 1993 р. навчався у Львівському медичному інституті на лікувальному факультеті, спеціальність - лікар-хірург, 1995-1999 рр. навчався у Львівському державному університеті ім. І. Франка на спецправовому факультеті (правознавство).

1987-1989 рр. - строкова служба в армії, капітан запасу медслужби.

1989-1990 рр. - санітар Львівської обласної клінічної лікарні.

1990-1993 рр. - медбрат хірургічного, нейрохірургічного відділення Львівської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги.

1993-1996 рр. - лікар-інтерн урологічного відділення Львівської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги.

1996-1998 рр. - уповноважений з питань організаційної роботи ВО "Свобода".

1998-2006 рр. - народний депутат України ІІІ та IV скликань.

З 2007 р. - по цей час - голова Всеукраїнського об'єднання "Свобода".

З 1989 р. - член Товариства української мови ім. Т. Шевченка, Товариства "Меморіал", Студентського Братства.

1990-1994 рр. - голова Студентського братства Львівського медінституту, голова Студентського братства м. Львова.

Учасник та один з керівників студентських голодувань в 1990 та 1992 роках на майдані Незалежності в м. Києві.

З 1991 р. - член Всеукраїнського об'єднання "Свобода" (раніше - СНПУ): обіймав посади уповноваженого з питань організаційної роботи, голови Львівської обласної організації, голови Київської міської організації; з 2004 р. - по цей час - голова ВО "Свобода".

1994-1998 рр., 2006 р. - по цей час - депутат Львівської обласної ради.

Одружений. Дружина Тягнибок Ольга Зіновіївна, 1968 р.н. Троє дітей: Ярина-Марія, 1992 р.н., Дарина-Богдана, 1995 р.н., Гордій, 1997 р.н.

Не судимий.

У 2008 році задекларував 188596,82 грн доходів.

Передвиборча програма Олега Тягнибока http://www.tiahnybok.info/dokumenty_inshi/dokument007421.html

Сергій Ратушняк http://www.cvk.gov.ua/pls/vp2010/WP0011

Ратушняк Сергій Миколайович народився 17 лютого 1961 р. у м. Ужгород.

Освіта - вища. Закінчив Київський політехнічний інститут за спеціальністю "інженер-механік".

Трудовий шлях: пакувальник меблевого цеху Ужгородського фанерно-меблевого комбінату, інженер-конструктор ВО "Закарпатприлад", старший інженер проблемної науково-дослідної лабораторії синтезу і комплексних досліджень нових напівпровідникових речовин, голова кооперативу "Спойлер", директор МП "РИО", президент синдикату "РИО".

У березні 1994 р. - кандидат у народні депутати України. (Рішення окружної комісії про реєстрацію скасовано ЦВК через те, що претендент останні 2 роки не проживав постійно в Україні).

З червня 1994 р. по 07.1998 р. - голова Ужгородської міськради народних депутатів, Ужгородський міський голова.

У 07.1998 р. подав заяву про відставку з посади голови міськради. На знак подяки "за позитивні зрушення у соціально-економічному житті міста" депутати обрали його почесним головою Ужгородської міськради.

18.09.1998 р. прокуратурою Закарпатської області порушено карну справу проти нього за фактом відкриття й використання за межами України валютного рахунку без дозволу НБУ (під час перевірки "Ріо-синдикату" бригадою Генпрокуратури на чолі з О. Колінько, С. Ратушняк виїхав за кордон і подав звідти заяву про звільнення).

Заарештований у березні 2000 р. Звинувачений за статтями: ч.1 ст. 80, 165, 166, 172. У жовтні 2000 р. повністю виправданий.

Депутат Закарпатської облради з 07.2000 р. по 04.2002 р. З 04.2002 р. - Ужгородський міський голова.

Народний депутат України 4 скликання з 04.2002 р., самовисування. На час виборів: голова обласного громадського об'єднання "Нове Закарпаття".

Був головою Закарпатської обласної організації Всеукраїнського об'єднання "Громада".

У жовтні 2003 р. увійшов до фракції "Наша Україна".

У грудні 2003 р. – перейшов до фракції "Регіони України".

2002-2006 рр. – депутат ВРУ, член комітету ВР з питань правової політики. Був членом фракцій та груп "За Єдину Україну!", "Народовладдя", "Демократичні ініціативи", "Наша Україна", "Регіони України", Народної партії.

На момент виборів до Верховної Ради – голова обласного громадського об’єднання "Нове Закарпаття", член Української партії "Єдинство".

З 2006 р. – міський голова Ужгорода.